Зороастризм — одна з найдавніших релігій світу, що сформувалася в Ірані до VI століття до н. е. Її засновником традиційно вважається іранський пророк і релігійний реформатор Заратуштра, відомий у грецькій традиції як Зороастр. Він виступив у середовищі давньоіранської політеїстичної релігії та запропонував нову систему вірувань, зосереджену навколо культу Ахура Мазди — мудрого верховного божества.
Монотеїзм і моральний дуалізм
Зороастризм поєднує риси монотеїзму та етичного дуалізму. Ахура Мазда уособлює істину, порядок і добро, тоді як його антагоніст Ангра Майню символізує брехню, руйнування та зло. Боротьба між цими началами має моральний характер і розгортається не лише у космосі, а й у людському виборі. Людина, наділена свободою волі, бере активну участь у цій боротьбі через думки, слова та вчинки.
Етика і ритуал
На відміну від багатьох дуалістичних систем, зороастризм не протиставляє дух і матерію. Матеріальний світ вважається добрим за своєю природою, а тілесне життя — необхідним для здійснення морального вибору. Аскетизм, безшлюбність і самозречення не є ідеалом. Водночас велике значення надається ритуальній чистоті, униканню скверни, пов’язаної зі смертю та розкладом. Центральне місце в культі посідає вогонь як символ істини та божественного світла.
Священні тексти
Основою зороастрійської традиції є Авеста — корпус текстів, що формувався протягом століть і був канонізований у сасанідську епоху. Найдавнішою частиною Авести вважаються Ґати — гімни, приписувані самому Заратуштрі. Пізніші тексти містять правові, ритуальні, космологічні та есхатологічні уявлення.
Історичний вплив
Зороастризм справив значний вплив на формування релігійних ідей Близького Сходу. У ньому простежуються витоки уявлень про Страшний суд, воскресіння мертвих, рай і пекло, які згодом були розвинені в юдаїзмі, християнстві та ісламі. Попри занепад після ісламізації Ірану, зороастризм залишається важливим етапом в історії світової релігійної думки.
Данило Ігнатенко
