Янус — одне з найдавніших і найхарактерніших божеств римської релігії, яке уособлювало початок і кінець, відкриття та завершення, перехід між старим і новим. У своїй первісній формі він був анімістичним духом дверних прорізів і арок, що символізували межу між двома станами — зовнішнім і внутрішнім, минулим і майбутнім.
Міфологічне походження та родинні зв’язки
У міфології Янус постає як бог подвійного обличчя, що дивиться одночасно вперед і назад. Такий образ відображав його природу — здатність споглядати минуле та передбачати майбутнє. За переказами, Янус був чоловіком німфи Камасени, а їхнім сином — Тіберін, бог річки Тибр. За легендою, смерть Тіберіна у водах річки Альбула стала причиною того, що вона отримала нову назву — Тибр, на честь загиблого бога.
Храми та святилища Януса
Культ Януса мав особливе значення у міському житті Риму. Його шанували як божество початку всіх справ, зокрема й військових. У місті існувало багато янів — церемоніальних воріт, через які проходили армії або здійснювалися обряди. Ці ворота вважалися сакральними місцями, через які символічно відбувався перехід до нової події чи стану.
Найвідомішим святилищем був Янус-Близнюк на північній стороні Римського форуму. Це була прямокутна бронзова споруда з подвійними дверима на обох кінцях. Її двері мали глибоке символічне значення: їх тримали відчиненими під час війни та зачиняли, коли настав мир. Римський історик Тіт Лівій писав, що від часу правління Нуми Помпілія до епохи імператора Августа ворота Януса були зачинені лише двічі, що свідчило про рідкісні періоди миру у римській історії.
Янус як бог початків
Згодом Янус став не лише покровителем дверей і воріт, а й уособленням усіх початків. Його згадували першим у релігійних літургіях, звертаючись до нього перед усіма іншими богами. Римляни вважали, що кожна дія потребує «доброго початку», тому Янус символічно відкривав шлях іншим силам. Початок дня, місяця й року належав саме йому.
Янус уособлював баланс між протилежностями. Він був богом початку й кінця, миру та війни, входу й виходу. Цей символізм глибоко вкоренився у римській культурі, мистецтві та ритуалах. Його дволикий образ нагадував про плинність часу і необхідність гармонії між старим і новим.
Данило Ігнатенко
