Ян Длугош (нар. 1415, Бжезьниця, Польща — пом. 19 травня 1480, Краків) — польський дипломат, церковний діяч та історик, автор першої монументальної історії Польщі, яка справила значний вплив на формування національної свідомості та сприяла позитивному сприйняттю Польщі в освічених колах Європи. Його багатотомна «Історія Полоніки» стала основою польської історіографії та важливим джерелом для вивчення політичного й культурного розвитку Середньовіччя.
Длугош походив зі шляхетської родини й здобув освіту у Кракові. У 1430-х роках він вступив на службу до єпископа Кракова Збігнєва Олесніцького, одного з найвпливовіших ієрархів Польщі того часу. Завдяки здібностям і відданості він швидко посів чільне місце в оточенні свого покровителя, очоливши канцелярію єпископа.
У 1436 році Длугош отримав звання каноніка краківського капітулу. Його дипломатичні здібності були помічені й використані у важливих церковних і державних справах. Зокрема, у 1449 році він особисто привіз із Риму кардинальський капелюх для Олесніцького, що стало важливою подією для польської церкви. Надалі йому неодноразово доручали делікатні місії, які вимагали дипломатичного хисту та знання міжнародних справ.
Відносини з королівською владою
Після смерті Олесніцького у 1455 році Длугош залишився прихильником ідей свого наставника, який відстоював посилення ролі церкви в державному житті. Це спричинило період опали у 1461–1463 роках. Проте Длугош, на відміну від свого покровителя, підтримав політику короля Казимира IV Ягеллончика у прусському питанні. Він активно сприяв переговорам із Тевтонським орденом як до початку Тринадцятилітньої війни (1454–1466), так і під час бойових дій, зокрема беручи участь у мирних перемовинах.
Згодом його стосунки з монархом значно покращилися. У 1467 році король довірив Длугошу виховання своїх синів — королівських князів, серед яких був і майбутній король Польщі Ян Ольбрахт. Це стало свідченням великої довіри з боку династії Ягеллонів.
Історичні праці
Наукова спадщина Длугоша має фундаментальне значення для вивчення польської історії. Однією з його найважливіших робіт є Liber beneficiorum ecclesiae Cracoviensis («Книга бенефіціїв Краківського єпископа»), що містить докладний опис земельних володінь, доходів і привілеїв Краківської єпархії. Цей твір став цінним джерелом для дослідження економічної та соціальної історії Польщі XV століття.
Головним надбанням історика стала багатотомна Historiae Polonicae («Історія Полоніки»). Перші книги почали з’являтися у 1455 році, а завершив роботу Длугош незадовго до смерті, у 1480 році. Повне видання вийшло друком лише у 1711–1712 роках у двох томах. «Історія Полоніки» охоплює події від легендарних часів до сучасності автора та відзначається великим патріотичним пафосом. Хоча твір не позбавлений тенденційності та політичної заангажованості, він зберіг численні свідчення й документи, які до нашого часу не дійшли в оригіналі.
Ян Длугош увійшов в історію як перший великий польський історик. Його твори не лише підкреслили велич польської державності, а й зміцнили історичну пам’ять народу. Завдяки його працям Польща здобула авторитет у європейському інтелектуальному середовищі.
Його історична концепція, попри патріотичний характер, заклала підвалини для формування національної ідентичності. Водночас ретельні описи подій і використання широкого кола джерел зробили його праці цінними для сучасних дослідників. Длугош поєднав дипломатичний досвід, знання класичної літератури та відданість своїй країні, створивши унікальний літопис, що став частиною європейської історіографічної традиції.
Данило Ігнатенко
