Томас Вудро Вільсон народився 28 грудня 1856 року у Стонтоні, штат Вірджинія, у сім’ї пресвітеріанського священика Джозефа Рагглза Вільсона та Джанет Вудроу. Походив з родини шотландсько-ірландських іммігрантів, а його мати народилася в Англії. Духовна традиція та церква стали визначальними у вихованні майбутнього президента.
Освіта та наукова кар’єра
Після року навчання в коледжі Девідсона Вільсон вступив до Принстонського університету, де розкрився його інтелектуальний потенціал. Він активно брав участь у студентських дебатах, редагував університетську газету та публікував перші наукові статті, зокрема порівняльний аналіз американської та британської політичних систем.
Після закінчення Принстона у 1879 році Вільсон вивчав право в Університеті Вірджинії, однак юридична практика в Атланті швидко його розчарувала. Він продовжив навчання в Університеті Джонса Гопкінса, де здобув ступінь доктора філософії з політичних наук — єдиний президент США з таким академічним титулом. Його дисертація стала книгою «Конгресійне управління» (1885), що принесла йому репутацію серйозного науковця.
Вільсон викладав у Брін-Мор-коледжі, Весліанському університеті та з 1890 року у Принстоні, де швидко став одним із найавторитетніших професорів. У 1902 році його обрали президентом Принстонського університету, і він ініціював масштабні академічні та адміністративні реформи, хоча частина з них викликала опір з боку консервативних кіл.
Вихід у велику політику
Репутація реформатора привернула увагу лідерів Демократичної партії, і в 1910 році Вільсон став губернатором Нью-Джерсі. На цій посаді він реалізував програму політичних і соціальних реформ, зміцнивши свій імідж прогресивного діяча та отримавши національне визнання.
На президентських виборах 1912 року розкол у Республіканській партії, спричинений переходом Теодора Рузвельта до Прогресивної партії, дозволив Вільсону перемогти, здобувши 42 % голосів виборців та переконливу перевагу у Колегії виборників.
Президентство та світова політика
Перший термін Вільсона (1913–1917) був відзначений масштабними реформами: запровадженням федеральної резервної системи, антимонопольними законами та посиленням регулювання економіки.
У 1917 році США вступили до Першої світової війни на боці Антанти. Після завершення бойових дій Вільсон виступив ініціатором створення Ліги Націй — міжнародної організації, покликаної запобігти новим війнам. За цю ініціативу він отримав Нобелівську премію миру 1919 року. Водночас боротьба за ратифікацію Версальського договору та приєднання США до Ліги Націй призвела до політичної кризи.
Останні роки та спадок
Восени 1919 року Вільсон переніс тяжкий інсульт, який значно обмежив його дієздатність. Попри серйозні проблеми зі здоров’ям, він залишався на посаді до завершення другого терміну у 1921 році. Його відхід із політики супроводжувався розчаруванням через відмову США приєднатися до Ліги Націй.
Вудро Вільсон помер 3 лютого 1924 року у Вашингтоні. Його політична спадщина залишається суперечливою: з одного боку, він увійшов в історію як реформатор і архітектор міжнародної співпраці, з іншого — його ідеалізм часто критикували за відрив від політичної реальності. Проте беззаперечним є те, що Вільсон став одним із тих президентів, які суттєво вплинули на внутрішній розвиток США та визначили роль країни у світовій політиці ХХ століття.
Данило Ігнатенко
