Події 1918 року стали ключовим моментом у національній історії Румунії. Після завершення Першої світової війни відбулося об’єднання румунських земель, що раніше перебували у складі різних імперій. Цей процес отримав назву Великого об’єднання і призвів до створення держави, яку історики називають «Великою Румунією».
Передумови об’єднання
У XIX столітті румунський національний рух поступово формував ідею політичної єдності всіх румунських земель. Після створення незалежного королівства в 1877 році ця мета стала одним із ключових напрямів державної політики. Однак значна частина румунського населення проживала за межами королівства — передусім у Трансильванії, Буковині та Бессарабії.
Перша світова війна
Під час Першої світової війни Румунія приєдналася до Антанти, сподіваючись отримати підтримку у питанні об’єднання румунських земель. Хоча перші військові кампанії були складними, міжнародна ситуація наприкінці війни створила сприятливі умови для реалізації національної програми.
Приєднання Бессарабії
Першим етапом Великого об’єднання стало рішення парламенту Бессарабія у березні 1918 року про приєднання до Румунії. Це рішення було ухвалене в умовах політичної нестабільності після розпаду Російської імпері
Об’єднання Буковини
У листопаді 1918 року аналогічне рішення було прийнято представниками Буковина. Регіон, який раніше перебував у складі Австро-Угорської імперії, проголосив об’єднання з Румунією.
Трансильванія і історичні збори в Альба-Юлії
Найважливішою подією стало рішення про приєднання Трансильванія.
1 грудня 1918 року в місті Альба-Юлія відбулися великі національні збори, на яких представники румунського населення Трансильванії проголосили об’єднання з Румунією. Ця
Велике об’єднання стало кульмінацією румунського національного руху XIX–XX століть. Воно символізувало реалізацію ідеї політичної єдності румунського народу.
У міжвоєнний період Румунія стала однією з найбільших держав Південно-Східної Європи.
Данило Ігнатенко
