Фігура Валтасара, як одного з трьох волхвів, що принесли дари новонародженому Ісусові, є складовою частиною багатовікової християнської традиції, яка сформувалася на перетині біблійної оповіді, апокрифічних переказів та середньовічної екзегетики. У Новому Завіті, зокрема в Євангелії від Матвія, згадується про мудреців зі Сходу, які прийшли вклонитися народженому Цареві Юдейському, однак їхні імена там не названі, і навіть кількість не вказується безпосередньо. Вже пізніші джерела, починаючи з латинського тексту «Excerpta latina barbari» VIII століття, називають цих трьох чоловіків іменами Валтасар, Мельхіор і Гаспар.
У західній традиції Валтасара зазвичай ідентифікують як царя Аравії або Ефіопії, що зумовлює його унікальне зображення в іконографії. У мистецтві Середньовіччя та Ренесансу Валтасара часто зображують як темношкірого чоловіка в розкішному вбранні, що свідчить не лише про пошану до багатства культур, але й про намагання підкреслити універсальність визнання Ісуса Христоса як Месії. Цей образ став символом космополітичного характеру християнства, яке об’єднує всі народи під духовним проводом новонародженого Спасителя.
Згідно з традицією, кожен із трьох волхвів приніс немовляті Ісусу дар, який мав особливе значення. Валтасарові приписується дар мирри — ароматичної смоли, яка використовувалася в стародавньому світі як лікарський засіб і речовина для бальзамування тіл. Цей дар інтерпретується як провісник страждань і смерті Ісуса, натякаючи на Його майбутню жертовну місію. Таким чином, навіть символіка дарів стала інструментом богословського осмислення особи Христа ще з ранньохристиянської доби.
Історичний розвиток культу волхвів та Валтасара
Культ волхвів почав розвиватися в християнському світі досить рано, особливо на Заході, де їх почали шанувати як святих і навіть мучеників. Їхні мощі, за легендою, були перенесені з Мілана до Кельна у XII столітті, де вони стали об’єктом паломництва. Саме у Кельнському соборі зберігаються реліквії трьох волхвів, і серед них — Валтасара, як одного з найшанованіших персонажів західної релігійної культури. Образ Валтасара закріпився не лише в церковному житті, а й у літературі, живописі, скульптурі, а згодом — у масовій культурі.
У символічному ключі Валтасар як темношкірий цар репрезентує Африку, тоді як Мельхіор — Європу, а Гаспар — Азію. Це поділ не лише географічний, а й теологічний: він втілює ідею всеохопності Христового спасіння, що не має расових чи національних меж. В образі Валтасара відбито ідею рівності всіх народів перед Богом, що було особливо важливо для християнської проповіді в добу формування середньовічної європейської культури.
Свято Богоявлення, яке відзначається на Заході 6 січня, є центральним моментом вшанування волхвів. У цей день у багатьох країнах проводяться урочисті процесії, театралізовані вистави та обрядові дійства, що зберігають елементи давніх християнських містерій. У деяких культурах саме волхви, а не Святий Миколай, приносять дітям подарунки, що ще раз підкреслює значущість цих постатей у релігійній уяві та сімейній традиції.
Данило Ігнатенко
