Вакханалії — релігійні свята на честь Вакха (у греків — Діоніса), бога вина та радості, що поширилися у греко-римському світі. Їхнє походження пов’язане з культами родючості, які з давніх часів поєднували у собі обрядовість, символіку врожаю та елементи екстатичного поклоніння. Грецькі аналоги вакханалій відомі як діонісії, які у класичну добу набули різних форм і проводилися в різних регіонах Еллади.
Діонісії в Давній Греції
В Аттиці сформувалася система свят на честь Діоніса, що відзначалися упродовж року. Сільська або Мала Діонісія зберігала архаїчні риси, включаючи прості обряди, які підкреслювали єдність громади. Ленеї поєднували урочисті процесії з драматичними виставами, що поступово перетворилися на одну з найважливіших форм театрального мистецтва. Антестерії мали характер бенкетів із вживанням вина, що символізувало відкриття нового врожаю. Велика або Міська Діонісія проводилася в Афінах і супроводжувалася грандіозними драматичними виставами в театрі Діоніса. Саме під час цих свят відбувалося становлення класичної грецької трагедії та комедії. До комплексу свят належала й Осхофорія, що символізувала «перенесення виноградних грон» як акт подяки за врожай.
Поширення культу в Римі
Вакханалії були запозичені римлянами з Південної Італії. На ранньому етапі це були таємні обряди, до яких допускалися лише жінки тричі на рік. Згодом участь у святкуваннях дозволили чоловікам, і кількість обрядів значно зросла — їх проводили до п’яти разів на місяць. Така трансформація сприяла тому, що вакханалії набули гучної репутації як оргіастичні ритуали з ексцесами та порушенням традиційних моральних норм.
Заборона вакханалій
У 186 році до н. е. римський сенат видав указ, що забороняв проведення вакханалій по всій Італії, за винятком особливих випадків, коли на це була надана спеціальна згода. Цей крок був зумовлений страхом перед неконтрольованими релігійними зібраннями, які могли становити загрозу для суспільного порядку. Відомості про цей сенатський декрет збереглися завдяки копії самого документа, а також свідченням історика Тіта Лівія. Незважаючи на офіційну заборону, вакханалії продовжували існувати в окремих регіонах Південної Італії, що свідчить про силу їхніх традиційних коренів і глибоке вкорінення в культурі місцевих громад.
Данило Ігнатенко
