Ім’я Ваал (з івр. baʿal — «власник», «пан») спочатку мало загальне значення, уживане на означення володаря або господаря. У міфологічному контексті цей термін поступово набув конкретного значення, ставши іменем окремого божества. У стародавніх текстах Ваала називали не лише богом, а й символом влади над природою: наприклад, «Баал крил» — крилатим володарем, або у множині «Баалім» — володарями стріл, тобто лучниками. Однак саме уособлення Ваала як бога родючості і грози стало центральним образом у релігійній уяві ханаанеїв і фінікійців
Угаритські джерела та космологічна роль Ваала
Основні знання про Ваала походять із угаритських табличок, знайдених у 1929 році в місті Рас-Шамра (давній Угарит) на півночі сучасної Сирії. Ці тексти, датовані серединою ІІ тисячоліття до н.е., розкривають складну релігійну систему, у якій Ваал був головним богом родючості, життя та грози. Його вважали тим, хто забезпечує врожай, народження тварин і процвітання людства.
Ханаанська космологія уявляла родючість як процес, що повторюється в семирічних циклах. Ваал боровся з богом смерті Мотом, який уособлював посуху та безпліддя. Коли Ваал перемагав, земля родила, коли ж Мот здобував верх, наставали роки голоду. Ця міфологічна боротьба відображала природний ритм змін сезонів і циклів урожаю, який був життєво важливим для аграрних суспільств Близького Сходу.
Ваал у міфах Угариту
В угаритських міфах Ваал не лише борець за життя, а й цар богів. Йому приписували перемогу над Яммом, богом моря, символом хаосу. Саме після цієї перемоги Ваал здобув владу над іншими богами, ставши небесним монархом.
Окремі оповіді описують його стосунки з богинею Анат, сестрою і дружиною, що допомагала йому у війнах і воскресінні після смерті. В одній із легенд Ваал народжує божественне теля — символ родючості й продовження життя.
Велике значення мав також міф про палац Ваала — грандіозну споруду, яку за його проханням збудував бог мистецтв Котар після того, як богиня Ашера переконала верховного бога Ела дозволити будівництво. Цей міф, імовірно, відображає історичне спорудження храму Ваала в Угариті, розташованого поруч із святинею бога Дагона, якого вважали батьком Ваала.
Ваал в ізраїльській традиції
На ранніх етапах історії Ізраїлю ім’я Ваала не завжди сприймалося як чуже чи язичницьке. Воно могло вживатися навіть у складі власних імен, наприклад, Єруббаал (суддя Гедеон) або Ішбаал (син царя Саула). У цей період термін «Ваал» міг просто означати «Господь», а не конкретного чужоземного бога.
Однак у IX столітті до н.е. ситуація змінилася. Цариця Єзавель, фінікійка за походженням, намагалася запровадити культ Ваала як державну релігію Ізраїлю, що викликало опір пророка Іллі та конфлікт із традиційним поклонінням Ягве. Відтоді ім’я Ваала почало сприйматися як символ відступництва, а в пророчих книгах набуло зневажливого звучання. За пророка Осії (VIII ст. до н.е.) навіть власні імена, які містили елемент -баал, замінювалися на -бошет («ганьба»), що свідчить про глибоку релігійну реформу і спробу відмежуватися від чужоземного культу.
Данило Ігнатенко
