Літературна спадщина Протагора з Абдер відома переважно з фрагментів і свідчень пізніших авторів, оскільки його оригінальні твори не збереглися. Проте навіть у такому вигляді вони дозволяють реконструювати основні напрями його філософських і педагогічних інтересів. Твори Протагора охоплювали проблеми пізнання, мови, етики, політики та релігії, що робить його одним із найрізнобічніших мислителів свого часу.
Найвідомішим текстом Протагора був трактат «Про істину», з якого походить знаменита теза про людину як міру всіх речей. У цьому творі філософ обґрунтовував думку, що істина залежить від індивідуального досвіду та сприйняття. Він не заперечував існування реальності, але наголошував, що доступ до неї завжди опосередкований людськими відчуттями та судженнями. Такий підхід підривав традиційне уявлення про об’єктивне знання і став одним із джерел античного релятивізму.
Інший важливий твір — «Про богів», у якому Протагор сформулював свою агностичну позицію. Він зазначав, що не може знати, чи існують боги, через обмеженість людського пізнання та короткочасність життя. Цей текст мав радикальні наслідки, оскільки поставив під сумнів традиційні релігійні переконання афінського суспільства та викликав звинувачення в безбожності.
Протагор також писав праці з риторики й мовознавства. Античні джерела приписують йому розрізнення родів і часів дієслова, а також розвиток техніки аргументації, що дозволяла однаково переконливо обстоювати протилежні позиції. Саме ця здатність стала однією з характерних рис софістичної освіти.
Хоча твори Протагора не дійшли до нас у повному вигляді, їхній вплив був значним. Платон присвятив йому окремий діалог, а Арістотель активно полемізував з його ідеями. Таким чином, Протагор залишив по собі не лише тексти, а й інтелектуальну традицію, що визначила розвиток філософської думки на століття вперед.
Данило Ігнатенко
