Творча спадщина Адама Сміта складає основу класичної економічної теорії та відіграла ключову роль у становленні сучасної політичної економії. Його праці відзначаються міждисциплінарним підходом: етика, право, соціальна філософія та економіка в них формують єдину інтелектуальну систему.
Першою великою працею Сміта стала книга «Теорія моральних почуттів» (1759). У ній він аналізує природу моральності та механізми соціальної взаємодії. Центральне місце займає концепція «неупередженого спостерігача» — внутрішнього морального судді, який дозволяє індивіду оцінювати власні дії. Цей підхід протиставлявся раціоналістичним та утилітарним концепціям моралі і став вагомим внеском у розвиток етичної філософії.
Другою та найвідомішою працею є «Дослідження про природу і причини багатства народів» (1776). У ній Сміт окреслив ключові принципи функціонування ринкової економіки, сформулював теорію поділу праці, заклав основи аналізу конкуренції та ринкового механізму. Концепція «невидимої руки ринку», яку часто інтерпретують як захист саморегульованої економічної системи, у Сміта є радше соціально-філософським принципом, що описує гармонізацію приватних і суспільних інтересів.
Сміт також детально досліджував природу капіталу, роль праці в створенні вартості, структуру цін і принципи міжнародної торгівлі. Він стверджував, що економічні інститути розвиваються історично, а ефективна економічна система має ґрунтуватися на свободі підприємництва та обмеженому, але раціональному втручанні держави.
Окрім двох фундаментальних книжок, Сміт залишив значний корпус лекцій, нотаток і неопублікованих праць, які після його смерті частково знищили згідно з його власним бажанням. Тим не менш, опубліковані матеріали, зокрема «Лекції з юриспруденції» та «Есе з філософських питань», поглиблюють розуміння його методології: він прагнув пояснювати суспільні явища через історичний розвиток інститутів та поведінкові мотивації людей.
Сьогодні Сміта вважають засновником класичної школи економіки, але його спадщина виходить далеко за межі економічної науки. Його роботи продовжують застосовувати в дослідженнях моралі, політики, суспільних інститутів та еволюції ринкових систем, що робить його одним із найуніверсальніших мислителів епохи Просвітництва.
Данило Ігнатенко
