Загадковість і енергія, що притаманні капризному рухові пензля, відображають не лише техніку, а й душу митця. У світі мистецтва ім’я Джексона Поллока стало синонімом нестримної експресії та візії, яка перевершує звичайне сприйняття краси. Поллок, неперевершений майстер абстракціонізму, залишив назавжди свій слід на полотнах, які відтіняються не лише величчю та революційністю свого часу, але й магнітною силою, що притягує і вражає дотепер.
Досягнення
- Життя Джексона Поллока на американському Заході виявилося тяжким і неспокійним, проте ці випробування відтворили його як митець. Різноманітні впливи, включаючи малювання реалістичних фресок у 1930-х, ознайомлення з сюрреалізмом і кубізмом, грали важливу роль у формуванні його художньої сторінки.
- У 1939 році, зіткнувшись з проблемою алкоголізму, він звернувся за допомогою до відомого юнгіанського аналітика, який не лише допоміг йому з цією проблемою, але й заохочував до експериментів у мистецтві. Малюнки, що стали результатом цього творчого пошуку, стали джерелом натхнення для його відомих полотен, що відображали не лише його власні переживання, але й широкий спектр емоцій та стурбованості, характерних для сучасного суспільства.
- Поллок став легендою не лише завдяки своїй безкомпромісній техніці, але й здатності перетворювати свої твори на символи глибоких людських почуттів і емоцій.
Вагоме мистецтво
«Поїздка на Захід» відображає багато аспектів інтересів Поллока. У 1930-х роках він був під впливом американського регіоналізму, але ця його робота має темну, майже містичну характеристику, схожу на твори Альберта Пінкхема Райдера. Вихрові форми у цьому образі викликають емоційну насиченість, нагадуючи творчість Ель Греко та Ван Гога. Цей образ піонера, який подорожує на Захід, пов’язує новий стиль Поллока з його походженням. Хоча сцена має готичну таємничість, її джерело, ймовірно, у сімейній фотографії мосту в Коді, штат Вайомінг, де народився художник.
«Вартові таємниці», які часто сприймаються як символ невідомих імпульсів у свідомості, представляють собою синтез джерел для Поллока. У його роботах відчувається вплив африканського, індіанського та доісторичного мистецтва, а також відтінки Міро і Пікассо. Абстрактні образи «охоронців», чоловічих і жіночих, можуть розглядатися по-різному: як тотеми північно-західних індіанців, єгипетські боги або поєднання гральних карт і шахових фігур у африканських масках. Внизу зображено собаку, що нагадує Анубіса – бога-шакала стародавнього єгипетського підземного світу. На верхів’ї композиції розміщені африканська маска, ембріон, схожий на скарабея, і півень, які мають символічне значення. У центрі картини – табличка з ієрогліфічним написом, що нагадує стародавні гробниці. Перевернувши полотно, можна побачити фігури в різних позах.
«Фреска» є раннім етапом у творчості Поллока, що відображає перехід від його станкових картин до його відомих полотен із краплинним малюванням. Він використовував цю техніку, надихнувшись Пікассо, Бентоном, Сікейросом і індіанським мистецтвом піском, для створення майстерні та масштабної роботи, розміром майже 8 x 20 футів, замовленої для квартири Пеггі Гуггенхайм. Навіть у цьому форматі Поллок спробував контролювати композицію, використовуючи декоративні візерунки в тонку фарбу, щоб створити інтимний зв’язок у великих масштабах. І, хоча є легенда, що він написав цю фреску за одну ніч, це неможливо враховуючи кількість шарів фарби в роботі.
Хоча лише одна картина з особистої виставки Поллока у 1950 році була продана, виставка зібрала велику увагу. Art News відзначило її як одну з найкращих трьох виставок року, а модель Сесіл Бітон зробила там знаменитий фешн-знімок, який потім з’явився в Vogue. «Осінній ритм №30» був одним з головних творів, представлених на цій виставці. Як і багато картин Поллока, він розпочав роботу з чорною фарбою, яка просочувалася через негрунтоване полотно. Потім він накладав різнокольорові лінії, товсті й тонкі, світлі й темні, прямі й криві, горизонтальні й вертикальні. Баланс між контролем і випадковістю, який Поллок прагнув зберігати, створював композиції, що могли миттєво відтворювати спокій, схожий на той, який мають деякі роботи Ротко.
«Жовті острови» створені в один з останніх продуктивних років творчості Поллока. У цей період він активно працював над чорно-білими картинами, тому «Жовті острови», ймовірно, почалися як чисто чорне полотно. На ньому він застосував стрімкі та агресивні жести, які посіли велику частину вертикальної поверхні, залитої чорною фарбою. Потім, додавши деякі плями жовтої та малинової фарби, Поллок рухом пензля створив контрастні ділянки кольору на фоні чорного. Наступним кроком було підняття полотна вертикально, коли фарба ще не висохла, щоб дозволити їй вільно розтікатися і змішуватися.
У 1950-ті роки відбулися значні зміни як у творчості, так і в особистому житті Поллока. Починаючи з 1951 року, він відмовився від кольорових малюнків і перейшов до виключно чорного кольору. Незважаючи на боротьбу з алкогольною залежністю, що відзначалася на його житті, продуктивність художника поступово зменшувалася. Тема глибини стала для нього символічною — безмежжя, яке веде до прірви, якої слід уникати або в якій можна загубитися. Біла фарба була нанесена шарами пензлем, що підкреслювало пряму участь Поллока в процесі творіння. Хоча краплі все ще відчутні, вони тепер створюють павутину, що розтягнута над безоднею. Поллок спробував нові підходи, прагнучи відокремитися від свого звичного стилю, проте його останні картини не представляли собою ні нового початку, ні завершення.
У підсумку, творчість Джексона Поллока відзначається не лише експериментами з формою та кольором, але й пошуком глибинного вираження емоцій та стану свідомості. Він перевершив традиційні рамки живопису, впроваджуючи новаторські техніки та відчайдушний підхід до творчості. Поллок став символом абстракціонізму та відомим на весь світ своїми полотнами. Хоча його життя було сповнене турбот та трагедій, його внесок у світ мистецтва залишається невмирущим.
Альона Дмитрук
