Цивілізація ольмеків, розташована в стародавній Мексиці, процвітала в докласичній (формаційній) Мезоамериці з бл. 1200 до н.е. до бл. 400 р. до н.е. Монументальні священні комплекси, масивні кам’яні скульптури, ігри з м’ячем, тваринні боги — усе це було ознаками культури ольмеків, які передалися тим народам, які наслідували цю першу велику мезоамериканську цивілізацію.
Вплив і торгова діяльність ольмеків у Мексиканській затоці (нині штати Веракрус і Табаско) поширювалися з 1200 р. до н. е., навіть досягаючи півдня сучасної Нікарагуа десь між 400 і 300 рр. до н.
Цивілізація ольмеків є чимось загадковим, через брак археологічних доказів їхнє етнічне походження, а також розташування та масштаби багатьох їхніх поселень невідомі. Однак ольмеки кодифікували та записали своїх богів і релігійні обряди за допомогою символів. Точне значення цього запису є предметом багатьох суперечок, але, принаймні, його складність припускає якусь організовану релігію, що включає священство. Релігійні практики ольмеків, пов’язані з жертвоприношеннями, печерними ритуалами, паломництвом, підношеннями, майданчиками для гри в м’яч, пірамідами та удаваним благоговінням перед дзеркалами, також були передані всім наступним цивілізаціям Месоамерики аж до іспанського завоювання в 16 столітті нашої ери.
Міста ольмеків
Процвітання ольмеків спочатку базувалося на використанні родючих і добре зволожених прибережних районів Мексиканської затоки для вирощування таких культур, як кукурудза та квасоля (часто двічі на рік), що дозволяло отримувати надлишок сільського господарства. Вони також, безсумнівно, зібрали численні місцеві запаси рослинної їжі, пальмових горіхів і морської живності, включаючи черепах і молюсків. З 1200 р. до н. е. виникли значні міські центри в Сан-Лоренцо (найперший), Ла-Вента, Лагуна-де-лос-Серрос, Трес-Сапотес і Лас-Лімас. Сан-Лоренцо досяг піку процвітання та впливу між 1200 і 900 рр. до н.е., коли його стратегічне положення, безпечне від повеней, дозволило йому контролювати місцеву торгівлю. Типові торгові товари ольмеків включали обсидіан, нефрит, каучук, кераміку, пір’я та поліровані дзеркала з ільменіту та магнетиту.
Докази високої культури Сан-Лоренцо включають наявність курганних конструкцій, можливо, раннього майданчика для гри в м’яч, різьблених базальтових стоків через один із рукотворних курганів і будівлі Червоного палацу з пофарбованими в червоний колір підлогами та майстернями. Приблизно в 900 році до нашої ери місце Сан-Лоренцо демонструє докази систематичного руйнування, тоді як Ла-Вента, навпаки, почала процвітати, і, ставши новою столицею, зрештою підтримувала населення близько 18 000 осіб.
Три пам’ятки Сан-Лоренцо, Ла-Вента і Лагуна-де-лос-Серрос мали двосторонню симетрію у своєму плануванні, і в Ла-Вента була побудована перша піраміда в Мезоамериці. Найбільше вражає продумане архітектурне планування релігійних центрів цих поселень, наприклад, у Ла-Вента будівлі розташовані симетрично вздовж осі північ-південь з чотирма колосальними головами, зверненими назовні в ключових точках, які, здавалося б, діють як охоронці комплексу. Величезна церемоніальна ступінчаста піраміда (тепер безформний курган), затонула площа, колись облицьована 2-метровими базальтовими колонами, і дві менші піраміди створюють риси, які знову й знову копіюватимуться на основних місцях пізніших мезоамериканських культур, в яких приділялася увага чіткому вирівнюванню будівель. Ла-Вента, як і Сан-Лоренцо, зазнала систематичного й навмисного знищення пам’яток десь між 400 і 300 роками до нашої ери.
Данило Ігнатенко
