Томас Джефферсон (2 квітня [13 квітня за новим стилем] 1743, Шедвелл, Вірджинія — 4 липня 1826, Монтічелло, Вірджинія) — одна з ключових постатей в історії Сполучених Штатів. Він став автором Декларації незалежності, першим державним секретарем США (1789–1794), другим віце-президентом (1797–1801) і третім президентом країни (1801–1809). Його президентство ознаменувалося, зокрема, придбанням величезної території Луїзіани, що подвоїло розміри держави.
Водночас із кінця ХХ століття постать Джефферсона почала піддаватися критичнішому аналізу. Дослідники звернули увагу на його залежність від рабської праці та переконання про домінування білої раси в американському суспільстві. Публікацію Декларації незалежності, в якій проголошено рівність усіх людей, контрастно затьмарює той факт, що сам Джефферсон був власником рабів. Особливу дискусію викликали результати ДНК-дослідження 1998 року, які вказували на ймовірне батьківство дітей поневоленої жінки Саллі Гемінгс.
Ранні роки та освіта
Джефферсон народився в окрузі Альбермарл, на підніжжі Блакитного хребта, у тодішній західній провінції Вірджинії. Його батько, Пітер Джефферсон, був самоуком-землеміром, який володів великим маєтком і понад шістдесятьма рабами. Мати, Джейн Рендольф Джефферсон, походила з впливової родини.
Дитинство майбутнього президента не було безхмарним. Після смерті батька у 1757 році стосунки з матір’ю залишалися напруженими, і він часто уникав її нагляду. Освіту Джефферсон здобував спочатку в місцевого вчителя, вивчаючи латину та грецьку, а з 1760 року навчався в коледжі Вільяма і Мері у Вільямсбурзі.
Він відзначався надзвичайною працездатністю: щодня по 15 годин присвячував читанню, 3 години грав на скрипці, решту часу відводив на сон і харчування. На формування його поглядів значно вплинули два наставники — професор Вільям Смолл, який прищепив любов до науки, та юрист Джордж Вайт, у якого він вивчав право. Після завершення навчання Джефферсон практикував як адвокат, спеціалізуючись на земельних спорах, і швидко здобув репутацію здібного правника, попри скромні ораторські здібності.
Початок політичної кар’єри
У 1768 році Джефферсон ухвалив два рішення, що визначили його подальшу долю: він розпочав будівництво власного дому маєтку Монтічелло і висунув свою кандидатуру до Палати бюргесів Вірджинії. Ці кроки символізували поєднання в його характері прагнення до політичної діяльності з любов’ю до усамітнення в колі книги та господарства.
Його політична кар’єра почалася в час, коли колонії загострювали протистояння з британським парламентом. Хоча спершу він рідко виступав і підтримував погляди провідних політиків Вірджинії, його позиція щодо обмеження влади парламенту над колоніями була послідовною та принциповою.
У 1772 році Джефферсон одружився з Мартою Вейлз Скелтон, багатою молодою вдовою, що значно збільшило його земельні володіння та кількість рабів. Два роки потому він написав працю «Стислий огляд прав Британської Америки», у якій обґрунтовував, що колонії пов’язані з Великою Британією лише добровільною вірністю монарху.
Декларація незалежності
Завдяки політичному авторитету, здобутому після публікації свого трактату, у 1775 році Джефферсона обрали делегатом на Другий Континентальний конгрес. 20 червня того року він прибув до Філадельфії — високий, худорлявий, із блідим обличчям та впевненим поглядом.
У 1776 році йому доручили скласти текст Декларації незалежності. Документ, що проголосив рівність усіх людей і право на самовизначення, став символом боротьби за свободу в усьому світі. Проте цей ідеалізм різко контрастував з реальністю його особистого життя, адже Джефферсон залишався рабовласником.
Президентство та політична спадщина
Джефферсон став третім президентом США у 1801 році. Його адміністрація відзначилася прагненням обмежити владу федерального уряду, підтримкою аграрної моделі розвитку та розширенням території країни шляхом купівлі Луїзіани у Франції 1803 року. Це придбання збільшило площу США майже вдвічі й відкрило шлях до освоєння Заходу.
Він також докладав зусиль до мирного врегулювання міжнародних конфліктів, хоча йому довелося зіткнутися з труднощами, такими як напади берберських піратів та економічна блокада, викликана наполеонівськими війнами.
Після завершення президентських повноважень у 1809 році Джефферсон повернувся до Монтічелло, зосередившись на розвитку Університету Вірджинії, який вважав одним зі своїх головних досягнень. Він особисто займався плануванням кампусу, добирав викладачів і формував навчальну програму, що мала поєднувати класичну освіту з сучасними науковими знаннями.
Фінансові труднощі останніх років життя, частково спричинені власними витратами та боргами, ускладнювали його становище. Попри це, він залишався авторитетною фігурою в американському суспільстві та активно листувався з колишніми колегами, зокрема з Джоном Адамсом.
Томас Джефферсон помер 4 липня 1826 року у день 50-річчя проголошення Декларації незалежності та того ж дня, коли пішов із життя його давній політичний опонент і друг Джон Адамс. Його смерть символічно підкреслила роль покоління «батьків-засновників» у створенні Сполучених Штатів.
Данило Ігнатенко
