Теократія — це форма державного правління, за якої політична влада вважається дарованою божеством або здійснюється від його імені. Управління державою перебуває в руках духовних осіб або світських правителів, чия влада легітимується релігійною доктриною. Закон у таких системах має сакральний характер і не відокремлюється від віровчення.
Теократія в ранніх цивілізаціях
У найдавніших суспільствах теократія була типовою формою організації влади. У Месопотамії, Стародавньому Єгипті та цивілізаціях Центральної Америки правитель часто вважався божеством або його земним представником. Така модель забезпечувала абсолютний авторитет влади та зменшувала соціальні конфлікти через сакралізацію політичного порядку.
Релігійне право як основа управління
Важливою ознакою теократії є панування релігійного права. Норми поведінки, судочинство та політичні рішення формуються на основі священних текстів і традицій. У таких умовах не існує чіткого поділу між моральними, правовими та культовими приписами.
Занепад теократичних систем
Починаючи з Нового часу, у західних країнах відбувається поступовий відхід від теократії. Епоха Просвітництва утвердила ідеї раціонального мислення, світської держави та прав людини. Унаслідок цього релігія втратила роль універсального джерела політичної легітимності.
Значення поняття теократії
Попри обмежене поширення у сучасному світі, теократія залишається ключовим поняттям для аналізу історії державності та взаємодії релігії й політики.
Данило Ігнатенко
