Сикхські війни (1845–1846; 1848–1849) — дві військові кампанії, які відбулися між Сикхською імперією та Британською Ост-Індійською компанією. Ці конфлікти завершилися завоюванням та анексією Пенджабу британцями, що стало важливим етапом у розширенні британського панування на північному заході Індії.
Перша Сикхська війна (1845–1846)
Перша Сикхська війна була спровокована напруженими відносинами між Сикхською імперією та британцями, які загострилися після смерті Махараджи Ранджит Сінгха у 1839 році. Ранджит Сінгх, який правив з 1801 року, перетворив Пенджаб на потужну державу, зміцнивши її військову та адміністративну систему. Однак після його смерті імперія зазнала серйозних внутрішніх потрясінь, включаючи палацові перевороти та вбивства, що призвело до політичної нестабільності.
До 1843 року влада в Пенджабі формально належала малолітньому сину Ранджит Сінгха, але реальний контроль перебував у руках армії, якою керували військові комітети, відомі як панчі. Відносини з британцями залишалися напруженими через відмову сикхів дозволити прохід британських військ через їхню територію під час Першої англо-афганської війни (1838–1842).
У грудні 1845 року сикхська армія перетнула річку Сатледж, спровокувавши відкритий конфлікт. Війна характеризувалася серією кровопролитних битв, серед яких найважливішими стали битви при Мудкі, Фірозпурі, Алівалі та Собраоні. Незважаючи на мужність сикхських воїнів, їхні сили зазнали поразки через недостатню координацію та стратегічні помилки. У результаті британці анексували території на схід від Сатледжа та між річками Сатледж і Беас. Кашмір і Джамму були відокремлені, а сикхська армія була обмежена до 20 000 піхотинців та 12 000 кавалеристів. У Лахорі був розміщений британський регинт, що знаменувало початок британського впливу в регіоні.
Друга Сикхська війна (1848–1849)
Друга Сикхська війна розпочалася у квітні 1848 року з повстання Мулраджа, губернатора Мултана. Спочатку локальне повстання швидко переросло в національне, коли до нього приєдналася сикхська армія. Цей конфлікт характеризувався запеклими боями, які супроводжувалися великими жертвами з обох сторін.
Ключові битви Другої Сикхської війни включали зіткнення під Рамнагаром (22 листопада 1848 року) та Чиліанвалою (13 січня 1849 року). Остання битва була особливо кривавою та невирішальною, що підкреслило напруженість конфлікту. Остаточна перемога британців була досягнута під Гуджратом 21 лютого 1849 року, де їхня артилерія та тактична перевага виявилися вирішальними. 12 березня 1849 року сикхська армія капітулювала, і Пенджаб був офіційно анексований Британською імперією.
Наслідки Сикхських воєн
Сикхські війни мали далекосяжні наслідки для Пенджабу та всієї Індії. Анексія Пенджабу завершила процес британського завоювання Індії, зробивши Британську імперію домінуючою силою на субконтиненті. Для сикхів ці війни означали втрату незалежності та початок інтеграції їхньої території до складу Британської Індії.
Однак британці також визнали військові здібності сикхів і почали активно залучати їх до своїх збройних сил. Сикхські полки стали важливою частиною британської армії, зокрема під час подальших колоніальних кампаній.
Данило Ігнатенко
