Святий Фотій, народжений близько 820 року в Константинополі, був представником видатної візантійської родини, пов’язаної як із патріархом Тарасієм, так і з імператрицею Феодорою. Його раннє життя позначене конфліктами візантійського суспільства, зокрема іконоборчими суперечками, внаслідок яких його батьки зазнали вигнання. Це формувало його особистість в атмосфері боротьби між релігійною ортодоксією та державною ідеологією. Ранній інтелектуальний розвиток і потяг до літератури та науки вивели Фотія в перший ряд освічених візантійців IX століття. Як вчений і викладач, він створив «Міріобіблон» — унікальну антологію грецької літератури, яка увібрала в себе інтелектуальні багатства античності та християнської традиції.
Його блискуча освіченість, поєднана з політичною лояльністю до панівної династії, зробила його цінним бюрократом, а згодом — патріархом. Його призначення в 858 році, яке відбулося на тлі конфлікту між імператорським двором та патріархом Ігнатієм, стало початком тривалого періоду релігійної, політичної та культурної боротьби за самостійність Константинопольської церкви.
Церковне лідерство та суперечка із Заходом
Фотій двічі займав престол патріарха Константинопольського — вперше з 858 по 867 роки, а вдруге з 877 по 886 роки. Його перше призначення викликало шквал опору з боку чернецтва, насамперед студитів, і спричинило протистояння з папою Миколаєм I, який не визнавав законності його інтронізації. На тлі цього виник так званий Фотіанський розкол — один із перших значних розривів між Східною та Західною церквами.
Суть конфлікту між Фотієм і Римом полягала не лише у формальних питаннях церковної юрисдикції, а й у глибших цивілізаційних суперечностях. У Болгарії, яка тоді переживала християнізацію, стикнулися інтереси латинських і грецьких місіонерів. Фотій, на захист своєї церковної автономії, скликав собор 867 року, на якому було засуджено нововведення латинського Заходу та проголошено відлучення Папи Миколая I. Це рішення мало не лише теологічне, але й політичне значення, адже свідчило про прагнення Константинополя контролювати процес поширення християнства серед слов’янських народів.
Після короткого періоду вигнання, викликаного зміною політичної влади, Фотій повернувся до патріаршої кафедри завдяки підтримці імператора Лева VI, який був його учнем. Папа Іван VIII, маючи нагальну потребу в союзі з Візантією, визнав Фотія законним патріархом. Собор 879–880 років, у якому взяли участь легати Папи, засвідчив перемогу Фотія в боротьбі за церковну незалежність Сходу, хоча конфлікти із Заходом залишилися невирішеними.
Вчення, літературна спадщина та значення у візантійській історії
Святий Фотій не лише політик і церковний лідер, а й видатний богослов та філолог. Його «Міріобіблон» — одна з головних пам’яток візантійського інтелектуального ренесансу, у якій відображено прагнення зберегти та систематизувати античну спадщину. У творі «Містагогія Святого Духа» він дав глибокий аналіз суперечки щодо філіокве — латинського додатку до Нікейського Символу віри, який визнавав походження Святого Духа не лише від Отця, а й від Сина. Цей трактат, написаний після його другого патріархату, показує Фотія як глибокого богослова, здатного до аналітичного мислення та апології східного християнства.
Хоча його позиція в суперечці з Римом іноді виглядає радикальною, сучасні дослідники визнають у Святому Фотії тонкого дипломата, який намагався зберегти баланс між канонічною традицією, політичними обставинами та культурною спадщиною. Його внесок у християнізацію слов’ян, розвиток освіти та богослов’я заклав основи для розквіту православної традиції у Східній Європі. Болгарія, яка зберегла грецьку ієрархію, стала одним із центрів поширення візантійської культури, насамперед через літургію церковнослов’янською мовою.
Фотій завершив своє життя у спокої, ймовірно, після 891 року. Його святість визнано в православній традиції, а день його пам’яті відзначають 6 лютого. Постать Фотія залишається символом відродження візантійського духу, самобутності та богословської глибини, що визначали культурну орієнтацію Східної Європи на багато століть уперед.
Данило Ігнатенко
