Суперземлі — це кам’янисті планети, значно більші за Землю, але менші за Нептун. Їхні маси зазвичай у 1,5–10 разів перевищують земну. Такі планети є одними з найпоширеніших серед екзопланет, відкритих за допомогою телескопів, зокрема місії Кеплер. Однією з них є Kepler-62f — кам’яниста планета, що обертається в зоні, придатній для життя, довкола зірки, схожої на Сонце. Вона привертає особливу увагу астрономів через схожість із Землею та потенціал для існування життя.
Суперземлі, як правило, мають короткі орбітальні періоди від кількох днів до 100. Вони часто розташовані ближче до своїх зірок, ніж будь-яка з планет Сонячної системи, крім Меркурія, орбіта якого триває 88 днів. Більшість виявлених суперземель містяться на значно тісніших орбітах, ніж Земля, і мають стабільні умови для існування атмосфери та, можливо, рідкої води.
Чому в нашій системі немає суперземель
Наявність суперземель є нормою для багатьох планетних систем. Це викликає запитання: чому ж у Сонячній системі таких планет немає? Одним із найбільш імовірних пояснень є роль Юпітера наймасивнішої планети нашої системи.
Сучасні комп’ютерні симуляції еволюції планетарних систем показують, що Юпітер на ранніх етапах формування Сонячної системи міг зазнати міграції тобто рухатися ближче до Сонця, ніж його сучасна орбіта. Такий рух мав би значний гравітаційний вплив на речовину внутрішньої частини системи. Він міг змінити орбіти твердих зародків планет у зоні, де могли б утворитися суперземлі, роблячи ці орбіти нестабільними та еліптичними.
У результаті формування масивних кам’янистих планет у внутрішній частині Сонячної системи було зупинено. Вижити змогли лише менші планети, як-от Земля, Венера, Марс і Меркурій.
Kepler-62f — приклад потенційно життєпридатної суперземлі
Однією з яскравих суперземель є Kepler-62f. Це планета, приблизно в 1,4 раза більша за Землю, яка обертається в зоні життя навколо зорі Kepler-62. Ця зона означає, що температура на планеті може дозволяти існування рідкої води, ключового чинника для життя. Її атмосфера, поверхня та можливі океани залишаються предметом активних досліджень і моделювання.
Kepler-62f належить до категорії планет, яких потенційно багато у Всесвіті. Її орбіта відносно стабільна, а гравітаційне середовище зоряної системи не зазнало руйнівної міграції газових гігантів, як це сталося у нашій Сонячній системі. Це створює умови для тривалого існування стабільної кліматичної системи.
Данило Ігнатенко
