Собор Паризької Богоматері, відомий також як Нотр-Дам де Парі, є одним із найвизначніших архітектурних досягнень середньовічної Європи та символом французької готики. Він розташований у самому серці Парижа, на острові Сіте, де свого часу стояли дві ранньохристиянські церкви, а ще раніше галло-римський храм, присвячений Юпітеру. У середині XII століття єпископ Парижа Моріс де Сюллі розпочав реалізацію грандіозного проєкту будівництва нового собору, здатного відобразити могутність церкви та красу готичної архітектури.
Наріжний камінь майбутнього собору було урочисто закладено 1163 року папою Олександром III. До 1189 року освятили головний вівтар, а будівельні роботи активно продовжувались аж до середини XIII століття. До 1250 року завершили хор, неф і західний фасад. Протягом наступного століття собор поступово доповнювався портиками, каплицями та декоративними елементами, що свідчить про безперервну еволюцію стилю та увагу до естетики.
Архітектурні особливості та просторове вирішення
Архітектура Нотр-Даму є втіленням ранньої та розвиненої готики. У плані будівля складається з нефа, короткого трансепта, хору з апсидою та подвійних бокових проходів, до яких прилягають квадратні каплиці. Інтер’єр собору має вражаючі розміри 130 метрів завдовжки та 48 метрів завширшки, з висотою даху 35 метрів. Така масштабність забезпечує відчуття монументальності, яке підсилюється вертикальністю форм та витонченими вікнами.
Західний фасад увінчують дві масивні вежі, зведені між 1210 і 1250 роками. Вони досягають висоти 68 метрів, проте первісно планувалося їх увінчати шпилями, які так і не були реалізовані. Фасад поділений на три поверхи, а головні портали прикрашені вишуканим різьбленням та статуями старозавітних царів, що символізують духовну спадкоємність християнства.
Апсида на східному кінці собору виділяється великими вікнами-ліхтарями, доданими у 1235–1270 роках. Вона підтримується вражаючими контрфорсами у стилі розвиненої готики, які не лише забезпечують статичну стабільність конструкції, а й створюють динамічний візуальний ефект. Особливу естетичну цінність мають три великі вікна-троянди, з яких збереглося скло XIII століття рідкісний приклад автентичного середньовічного вітражного мистецтва.
Реставрація та модернізація в XIX столітті
До XIX століття собор зазнав серйозних ушкоджень, зокрема під час Французької революції, коли релігійні споруди розглядалися як символ монархії. Від знищення його врятував Наполеон Бонапарт, який 1804 року обрав Нотр-Дам місцем своєї імператорської коронації. Значна реставрація була проведена у 1845–1864 роках під керівництвом архітектора Ежена-Еммануеля Віолле-ле-Дюка. Саме він додав центральний шпиль, який став одним із найвідоміших елементів обрисів собору, а також відновив численні деталі інтер’єру та зовнішнього декору, зокрема горгульї, що стали своєрідним символом будівлі.
Поштовхом до цієї реставрації стала популярність роману Віктора Гюго «Собор Паризької Богоматері» (1831), який відродив у свідомості громадськості інтерес до середньовічної архітектури та сприяв формуванню руху за збереження історичних пам’яток у Франції.
Пожежа 2019 року та сучасна реконструкція
15 квітня 2019 року собор постраждав від масштабної пожежі, яка знищила дах, дерев’яну конструкцію горища та центральний шпиль XIX століття. Також було пошкоджено частину реберного склепіння, і виникла загроза структурної нестабільності. Ця подія спричинила широкий міжнародний резонанс і хвилю пожертв на реставрацію. Президент Франції Еммануель Макрон оголосив, що собор буде відбудовано за п’ять років, і роботи розпочалися майже негайно після гасіння пожежі.
Відновлення велося із застосуванням сучасних технологій, але з дотриманням історичних форм та матеріалів. На реконструкцію було виділено понад 700 мільйонів євро, зібраних зокрема за участю меценатів і державних структур. Відновлений Нотр-Дам урочисто відкрився 8 грудня 2024 року, повернувши собі статус не лише культової споруди, а й одного з головних символів Парижа.
Культурне значення та архітектурна спадщина
Собор Паризької Богоматері втілює епоху готики в її найвищому прояві поєднуючи релігійну функцію з величчю архітектурного мистецтва. Він уособлює тяглість християнської традиції у Франції, стає об’єктом натхнення для митців, письменників і дослідників уже впродовж понад 850 років.
Сьогодні Нотр-Дам не лише пам’ятка архітектури, а й свідок змін у суспільстві, релігії та політиці. Його історія — це розповідь про стійкість, спадкоємність і відданість ідеї краси у формі каменю, скла та простору.
Данило Ігнатенко
