Мармурова скульптура «Давид», створена Мікеланджело у 1501–1504 роках, є одним із шедеврів італійського Відродження. Первісно задумана для собору Санта-Марія-дель-Фйоре, вона була виконана з мармурового блоку, що тривалий час залишався невикористаним, і згодом набула значення символу Флорентійської республіки.
Історичний контекст
Замовлення на статую біблійного Давида було частиною великого проєкту прикрашення контрфорсів флорентійського собору Санта-Марія-дель-Фйоре серією монументальних постатей пророків і героїв. У 1460-х роках Опера дель Дуомо (церковна установа, що відповідала за будівництво та оздоблення собору) надала для цього завдання кілька великих мармурових блоків, серед яких був і той, з якого пізніше працював Мікеланджело.
Перші спроби використати цей блок зробили скульптори Агостіно ді Дуччо та Антоніо Росселліно. Проте через його вузькі пропорції, наявність тріщин і технічні труднощі матеріал залишився занедбаним і понад 30 років пролежав просто неба на подвір’ї собору. Цей мармур навіть отримав прізвисько «гігант» (символ невдалого починання).
Наприкінці XV століття у Флоренції посилився інтерес до біблійного образу Давида як до уособлення республіканських ідеалів: відваги, мудрості та захисту свободи. У цьому контексті Опера дель Дуомо вирішила знову використати занедбаний блок. У 1501 році було запрошено молодого, але вже визнаного скульптора Мікеланджело, який отримав завдання завершити постать Давида. Саме його технічна майстерність і здатність працювати з «проблемним» каменем перетворили давній невдалий задум на один із найвизначніших шедеврів Відродження.
Завершена у 1504 році статуя не була встановлена на соборі. Флорентійська влада вирішила розмістити її перед Палаццо Веккйо. Це рішення було зрозумілим, «Давид» уособлював оборону свободи міста, готовність маленької республіки протистояти більш потужним державам, подібно до біблійного героя, який переміг Голіафа.
Оригінал і копії
Через вплив погодних умов та ризик пошкодження в XIX столітті було прийнято рішення перемістити оригінал скульптури до спеціально обладнаної зали Галереї Академії у Флоренції, де він зберігається й сьогодні. На площі Сіньйорія, перед Палаццо Веккйо, встановлено мармурову копію (1873 рік), яка зберігає історичний контекст первісного розташування.
«Давид» висотою понад п’ять метрів вражає точністю анатомічного відтворення, пластичністю м’язів, гармонійними пропорціями та монументальністю. Для такої деталізованої роботи з великим мармуровим блоком необхідні терпіння та майстерність, і Мікеланджело успішно впорався з цим завданням.
Данило Ігнатенко
