Ухвалення Конституції Сполучених Штатів Америки у 1787 році стало визначальною подією не лише для американської державності, а й для світової історії демократії. Процес її створення та підписання супроводжувався численними дискусіями, компромісами та політичними протистояннями, що відобразили складність формування національної правової системи. Одним із ключових аспектів цього процесу є питання кількості осіб, які врешті-решт закріпили свої підписи під документом, що став основою американської держави.
Конституційний конвент 1787 року: склад делегатів та їхня участь
На запрошення до Філадельфійського конвенту відгукнулися 70 делегатів, обраних від тринадцяти штатів, які на той час утворювали конфедерацію. Однак лише 55 із них з’явилися на засідання, причому максимальна кількість присутніх одночасно не перевищувала 46 осіб. Це свідчить про те, що робота над Конституцією велася в умовах неповної представницької участі, що частково пояснюється тривалістю конвенту (майже чотири місяці) та індивідуальними обставинами кожного делегата.
Фінальне підписання: хто підтримав документ, а хто відмовився?
На момент завершення роботи над текстом Конституції серед присутніх залишалися 41 делегат. З них 38 проголосували за підтримку документа, однак троє — Джордж Мейсон, Едмунд Рендольф і Елбрідж Джеррі —відмовилися ставити свої підписи. Їхні аргументи, зокрема відсутність Білля про права та надмірне зміцнення федеральної влади, стали основою для критики з боку антифедералістів у подальших дебатах щодо ратифікації.
Цікавим є випадок Джона Дікінсона, який через хворобу не зміг особисто підписати Конституцію, але доручив це зробити своєму колезі Джорджу Ріду. Таким чином, загальна кількість підписантів досягла 39 осіб. Серед них були такі видатні діячі, як Бенджамін Франклін, Джеймс Медісон та Александр Гамільтон, чиї ідеї знайшли відображення у фінальному тексті.
Значення підписання Конституції: політичні та правові наслідки
Хоча підписи 39 делегатів стали символом згоди щодо основного закону, процес ратифікації вимагав подальшої боротьби за підтримку штатів. Відсутність одноголосності серед учасників конвенту підкреслює, що навіть серед “батьків-засновників” існували суттєві розбіжності щодо майбутнього устрою країни. Проте саме ця дискусія заклала традицію публічного обговорення законів, яка залишається наріжним каменем американської демократії.
Сьогодні оригінал Конституції США збережений у Національних архівах у Вашингтоні, а імена підписантів нагадують про складний шлях до створення одного з найвпливовіших правових документів у світовій історії.
Данило Ігнатенко
