Шива — одне з центральних божеств індуїзму, вшановане мільйонами послідовників як уособлення абсолютної сили, руйнування і відродження. Для шиваїтів він є верховним богом, який перевищує будь-які інші форми божественності. У традиційних текстах і переказах Шива постає в багатьох іпостасях від суворого аскета до космічного танцівника, від милосердного покровителя світу до володаря смерті. Його численні епітети, такі як Шамбху («Доброзичливий»), Шанкара («Благодійний»), Махеша («Великий Господь») та Махадева («Великий Бог»), відображають різні грані його природи.
Символіка і культові форми
В образі Шиви поєднані протилежності він є і суворим аскетом, і володарем родючості; носієм отрути, і володарем ліків. Його двоїстість уособлює природний баланс світових сил. Як Пашупаті — «Володар худоби», він водночас проявляє милосердя пастиря та безжальність судді над людськими душами.
Найпоширенішим символом поклоніння Шиві є лінгам — священний циліндричний об’єкт, що втілює божественну присутність. Лінгам часто встановлюють у йоні — кам’яній основі у формі посудини, що символізує жіночий початок. Цей сакральний союз відображає нерозривність творчої і руйнівної енергії у світовому бутті. У багатьох храмах перед головним святилищем розташована статуя бика Нанді, вірного супутника та вахани (транспортного засобу) Шиви, який уособлює вірність, силу та спокій.
Божественна родина
Поруч із Шивою завжди присутня його дружина — богиня, відома в різних іпостасях як Ума, Саті, Парваті, Дурга або Калі. У різних міфах вона постає як лагідна матір або як грізна воїтелька, але в усіх формах є втіленням Шакті — космічної енергії, що підтримує життя. Разом вони становлять нероздільну божественну пару, яка, за переказами, мешкає на горі Кайлас у Гімалаях. Їхні сини — Сканда (також відомий як Картикея), бог війни, та Ганеша, бог мудрості й покровитель починань. За міфами, Сканда народився з насіння Шиви, яке пройшло крізь вогонь бога Агні та річку Ганг, а потім стало зірками сузір’я Плеяд. Ганеша ж був створений Парваті з глини під час її купання, а голову слона він отримав після того, як Шива, не впізнавши створіння, випадково обезголовив його.
Іконографія та міфологічні мотиви
Шиву зазвичай зображують з білим тілом, покритим попелом — символом відречення від матеріального світу, і синьою шиєю, що нагадує про легенду, коли він випив отруту, утворену під час збивання космічного океану, щоб урятувати всесвіт. Його волосся сплетене у джатамакуту — символ духовної сили, у яке вплетено півмісяць і потік річки Ганг. Саме через його волосся, за переказами, небесна річка потекла на землю, аби не зруйнувати світ своїм падінням.
Три ока Шиви мають особливе значення: два символізують сонце і місяць, а третє — духовне прозріння. Коли ж воно відкривається назовні, воно спалює все перед собою — знак абсолютної сили і руйнівного знання.
У руках Шива тримає тризуб — символ влади над трьома світами, барабан — знак творення космосу, і оленячу шкіру, що нагадує про його життя відлюдника. Часто його зображають із гірляндою з черепів і зміями, що підкреслюють перемогу над страхом смерті. Один із найбільш драматичних міфів пов’язаний з образом Капаліки «носія черепа». У цій формі Шива відрубав п’яту голову Брахми, за що був приречений нести її, поки не дістався міста Варанасі, де череп відпав. На цьому місці згодом постало святилище Капала-мочана, яке вважають таким, що очищає від усіх гріхів.
Шива — не лише руйнівник, а й відновлювач, уособлення вічного циклу народження, смерті та відродження. Його культ охоплює Індію, Непал, Шрі-Ланку, Індонезію та інші регіони Південної Азії. Протягом тисячоліть він залишався одним із найглибших символів духовної трансформації, нагадуючи про те, що руйнування є невід’ємною частиною творення.
Данило Ігнатенко
