Шошони — це північноамериканська індіанська група, яка історично займала значну територію від сучасної південно-східної Каліфорнії через центральну та східну Неваду, північно-західну Юту до південного Айдахо та західного Вайомінгу. Вони належать до мовної групи уто-ацтецької сім’ї та є носіями центральної нумічної мови. Завдяки схожості діалектів, представники різних регіонів могли легко спілкуватися між собою.
Історичний розподіл та організація
Історично шошони поділялися на чотири основні групи:
Західні (вільні шошони) — мешкали на території Невади. Їхній спосіб життя базувався на збиранні диких рослин, полюванні на дрібних ссавців, риболовлі та збиранні комах.
Північні (кінні шошони) — проживали на території північної Юти та Айдахо. Вони активно займалися полюванням на бізонів та перейняли багато культурних рис рівнинних індіанців.
Шошони «Wind River» — мешкали у західному Вайомінгу. Вони також перейняли культуру рівнинних індіанців та стали вправними кінними мисливцями.
Команчі — відгалуження від групи Wind River, які переселилися на південь до Техасу та стали відомі як грізні воїни та мисливці на бізонів.
Культура та спосіб життя
Західні шошони організовувалися у вільно пов’язані сімейні групи. Вони вели кочовий спосіб життя, об’єднуючись лише на короткий час для проведення танців, полювання на антилоп. Незважаючи на кочовий характер, вони зберігали тісні родинні зв’язки та відзначали важливі події разом.
Північні та «Wind River» шошони швидко пристосувалися до використання коней, які стали невід’ємною частиною їхнього способу життя ще до іспанської колонізації регіону. Вони створювали кінні загони мисливців і воїнів та перейняли звичаї рівнинних індіанців, включно з традицією військової честі — зарахування перевороту, коли воїн торкався ворога під час битви.
Визначні особи
Однією з найвідоміших представниць народу є Сакаджавея — жінка-шошон, яка стала перекладачем і провідником експедиції Льюїса і Кларка у 1804–06 роках. Її внесок у цю історичну подорож зробив її символом мужності та взаємодопомоги.
Роль команчі
Після придбання коней команчі відокремилися від «Wind River» та переселилися до Техасу. Вони здобули славу як одні з найнебезпечніших воїнів на південному заході, яких боялися навіть іспанські колонізатори.
На початку 21 століття чисельність нащадків чотирьох груп становила приблизно 41 000 осіб. Сучасні шошони продовжують зберігати свою культурну спадщину, мову та традиції, одночасно інтегруючись у сучасне американське суспільство.
Данило Ігнатенко
