Легенда про Ромула і Рема є одним із найвідоміших міфів давньоримської культури. Вона поєднує в собі елементи релігійних вірувань, епічних переказів і політичної символіки, що пояснює божественне походження Риму. Згідно з переказом, Ромул і Рем були синами Рея Сільвії, доньки Нумітора, царя міста Альба-Лонга. Їхня доля стала результатом боротьби за владу, яка мала визначити подальшу історію римського народу.
Нумітора було повалено його молодшим братом Амулієм. Щоб запобігти появі можливих спадкоємців престолу, Амулій змусив Рею Сільвію стати весталкою, присвяченою богині Весті. Як жриця, вона мала дати обітницю цнотливості.
Диво спасіння і дитинство близнюків
Амулій наказав втопити немовлят у річці Тибр, однак доля розпорядилася інакше. Корито, у якому лежали діти, не потонуло, воно пливло течією й зупинилося біля священного фігового дерева фікус руміналіс на місці майбутнього Риму. Там близнюків вигодувала вовчиця, а дятел, також священна тварина Марса, приносив їм їжу. Цей образ — вовчиця, що годує немовлят, став одним із найвідоміших символів Риму.
Пізніше пастух Фаустул знайшов дітей і приніс їх до своєї дружини Акки Ларентії. Подружжя виховало Ромула і Рема як власних синів. Зростаючи серед пастухів, вони проявляли хоробрість, силу й почуття справедливості, що швидко зробило їх ватажками місцевої молоді.
Помста Амулієві та заснування міста
Коли близнюки дізналися про своє справжнє походження, вони зібрали однодумців, повалили Амулія і повернули владу своєму дідові Нумітору. Після цього вирішили заснувати нове місто на місці, де їх колись урятувала вовчиця.
Проте між братами виникла суперечка, хто саме повинен стати засновником і дати місту своє ім’я. Вирішили звернутися до волі богів, спостерігаючи за польотом птахів. За однією версією, Рем побачив шість птахів, а Ромул — дванадцять, тому перемога дісталася Ромулу. Коли він почав будувати міську стіну, Рем у насмішку перестрибнув через неї. Це було сприйнято як святотатство, і Ромул убив свого брата. Так місто отримало назву Рим, від імені Ромула.
Формування римської держави
Після заснування міста Ромул став його першим царем. Він створив початкову політичну структуру, розділивши населення на патриціїв та плебеїв, і встановив ради старійшин — сенат. Щоб збільшити населення, Ромул відкрив у місті притулок для вигнанців, рабів і втікачів, перетворивши Рим на осередок свободи й нових можливостей.
Відомим епізодом його правління стало викрадення сабінянок. Римляни запросили сусіднє плем’я сабінян на свято, під час якого захопили їхніх жінок, щоб забезпечити своєму місту потомство. Згодом сабіняни напали на Рим, але викрадені жінки, уже ставши дружинами римлян, зуміли зупинити битву. Між двома народами було укладено мир, і сабінський цар Тит Татій став співправителем Ромула.
Після смерті Тита Татія Ромул залишився єдиним правителем. Його правління тривало багато років і вважалося часом зміцнення римської могутності. За легендою, Ромул таємниче зник під час бурі або був узятий на небо богами. Римляни вірили, що він став божеством під іменем Квірін — небесним покровителем Риму.
Міф про Ромула і Рема став основою римської ідентичності. У ньому відображено уявлення про божественне походження Риму, про силу братерства, жертовність та відданість державній справі. Символ вовчиці, що годує немовлят, і сьогодні залишається однією з найвідоміших емблем Риму — образом, який поєднує легенду, міф і державну історію.
Данило Ігнатенко
