Робер Делоне (12 квітня 1885, Париж — 25 жовтня 1941, Монпельє) посідає особливе місце в історії модернізму. Він став одним із перших художників, які зробили колір повноцінною рушійною силою композиції. Його мистецький шлях розпочався в театральному середовищі, де він працював декоратором. Така робота не лише дала йому змогу опанувати просторову організацію великих площин, а й виробила природне відчуття ритму та динаміки. На початку ХХ століття Делоне відкрив для себе неоімпресіоністів. Їхнє сміливе використання взаємодії кольорів вплинуло на його ранню творчість і стало фундаментом його подальших експериментів. Цей вплив згодом привів його до кубізму, з яким він почав активно працювати приблизно з 1910 року.
Кубістичний період і передумови орфізму
Делоне прагнув переосмислити мову кубізму, зосередившись не на предметності, а на виражальних можливостях кольору. У цей час він створив дві знакові серії — «Собори» та «Ейфелева вежа». Вони поєднували фрагментарність кубістичної форми з насиченою палітрою та відчуттям руху.
Кубізм Делоне відрізнявся від ортодоксального підходу Пікассо чи Брака. Він не прагнув до аналітичного розкладання форм, а шукав гармонію між геометрією й кольором. Його композиції нагадували візуальні ритми, що передають уявне звучання, тому згодом критики назвали цей стиль орфізмом — від імені легендарного співця Орфея. У цьому був натяк на музичність і поетичність його творів.
Його орфічна манера швидко привернула увагу сучасників і вплинула на мюнхенське об’єднання експресіоністів Der Blaue Reiter, яке прагнуло до синтезу мистецтв і духовного змісту живопису.
Створення повністю абстрактного мистецтва
У 1912 році Делоне зробив рішучий крок до повної абстракції. Він створив знамениту серію «Кольорові диски», де почав працювати з контрастами та гармонією колірних площин без прив’язки до реальних об’єктів. Ці твори показали його переконання, що колір здатний створити внутрішню композиційну напругу сам по собі.
Того ж періоду з’явилися «Вікна» — цикли полотен, у яких світло й колір утворюють ілюзію руху. У цих роботах Делоне остаточно утвердився як один із перших художників нерепрезентативного мистецтва.
Важливу роль у його творчості відігравала дружина Соня Делоне, талановита художниця українського походження. Вона розвивала споріднену візуальну мову, переносила орфічні принципи в текстиль, моду та дизайн і стала рівноправною співавторкою багатьох художніх проєктів.
Мистецтво міжвоєнного періоду та монументальні роботи
У 1930-х роках подружжя Делоне отримало важливе замовлення — створення масштабних фресок для Всесвітньої виставки в Парижі 1937 року. Їхні панно стали одними з найпомітніших зразків французького абстрактного мистецтва того часу. Ці композиції поєднували динаміку, радіальні структури та складні взаємодії кольору.
У міжвоєнний період Делоне продовжував формулювати власну теорію живопису. Він вважав, що колір здатний створювати внутрішню архітектуру композиції. Його картини цього часу демонструють стабільне прагнення до гармонійного балансу кольорових площин, що ніби перебувають у постійному русі.
Робер Делоне відіграв ключову роль у становленні європейського абстракціонізму. Його прагнення до чистої колірної взаємодії стало основою для майбутніх течій, включно з конкретизмом, оп-артом і ліричною абстракцією. Його вплив помітний не лише в живописі, а й у дизайні, сценографії, графіці та монументальному мистецтві.
Орфізм, започаткований Делоне, став одним із перших напрямів, у якому колір перетворився на головний засіб творення структури. Це відкрило шлях до нового розуміння абстракції, де художня мова існує незалежно від зображуваних об’єктів.
Данило Ігнатенко
