Річка Прип’ять — одна з найважливіших водних артерій Східної Європи, що протікає територією України та Білорусі, відіграючи значну роль у гідрологічній, екологічній і господарській системах регіону. Як ліва притока Дніпра, вона має довжину 775 км, а площа її водозбірного басейну охоплює близько 114 300 км².
Географічне розташування
Річка бере початок на північному заході України, поблизу кордону з Польщею, і тече спочатку в східному напрямку територією України, далі — через Білорусь, після чого повертається до України і впадає в Київське водосховище, що є частиною басейну Дніпра.
Гідрографічна характеристика
Унікальною особливістю річки є її проходження через Прип’ятську низовину, також відому як Поліські або Прип’ятські болота — одне з найбільших болотних утворень у Європі. Ця рівнинна, слабко похилена, заліснена та заболочена територія формує специфічний гідрологічний режим річки, з повільною течією, численними старицями та меандрами. В межах Білорусі важливим є транспортний вузол — місто Пінськ, звідки каналом Дніпро–Буг здійснюється сполучення з річкою Буг, що відкриває вихід до Балтійського басейну.
Господарське та економічне значення
Річка Прип’ять є судноплавною на значній частині свого русла — до Пінська. Це робить її важливим компонентом регіонального водного транспорту. У XX столітті в басейні Прип’яті проводилася активна меліорація: значні площі боліт було осушено з метою розширення сільськогосподарських угідь. Така діяльність, хоча й мала економічну користь, водночас спричинила серйозні зміни гідрологічного балансу та втрату цінних природних екосистем.
Екологічні аспекти та наслідки Чорнобильської катастрофи
Особливу екологічну чутливість басейну Прип’яті обумовлює близькість до зони відчуження Чорнобильської АЕС. Річка протікає через місто Прип’ять, що було покинуте після аварії 1986 року. Радіоактивне забруднення вод і донних відкладень у цьому регіоні привертає увагу екологів і потребує постійного моніторингу.
Данило Ігнатенко
