1940 рік став для Бессарабії одним із найглибших історичних зламів ХХ століття. Після радянського ультиматуму Румунія втратила контроль над регіоном, а територія була зайнята військами Радянським Союзом. Анексія означала не просто зміну державної належності, а радикальний демонтаж міжвоєнного порядку, насильницьку радянізацію та початок масштабних репресій на землях сучасної Україна та Республіки Молдова.
Геополітичні передумови
Анексія Бессарабії стала частиною великого переділу Східної Європи напередодні Другої світової війни. Ослаблена міжнародною ізоляцією та позбавлена підтримки союзників, Румунія опинилася під тиском радянської дипломатії. Формальним приводом ультиматуму стало «повернення історичних територій» і «захист населення», проте реальним мотивом була стратегічна експансія.
Ультиматум і вступ Червоної армії
У червні 1940 року Румунія змушена була прийняти радянські вимоги. Частини Червоної армії без масштабних бойових дій зайняли регіон, включно з Кишинівом. Військовий вхід супроводжувався демонстративною зміною символіки й негайним встановленням радянської адміністрації. Для значної частини населення події стали шоком: влада змінилася миттєво, без можливості політичного вибору.
Адміністративний демонтаж
Радянська влада швидко ліквідувала румунські інституції. Органи місцевого самоврядування було розпущено, політичні партії заборонено, приватну власність — поставлено під загрозу націоналізації. Почалося формування нових органів управління за зразком союзних республік. Цей процес не передбачав поступової адаптації — він був спрямований на тотальний контроль.
Репресії та депортації
Вже в перші місяці анексії розгорнулися масові репресії. Колишні чиновники, землевласники, підприємці, священники та активісти міжвоєнного періоду були оголошені «ворогами народу». Тисячі людей заарештовували або депортували до віддалених регіонів СРСР. Репресії мали системний характер і були спрямовані на знищення соціальних груп, здатних до опору.
Соціально-економічна перебудова
Радянізація означала радикальну зміну економічної моделі. Промисловість і торгівля були націоналізовані, а в селі розпочалася підготовка до колективізації. Традиційні форми господарювання руйнувалися, замінюючись плановою системою.
Становище національних спільнот
Анексія по-різному сприймалася різними групами. Частина населення, розчарована румунською асиміляційною політикою, спочатку покладала надії на зміни. Проте дуже швидко стало очевидно, що радянський режим не передбачає культурної свободи. Українці, молдовани, євреї та інші спільноти опинилися під однаковим ідеологічним тиском.
Психологічний ефект анексії
Страх і невизначеність стали визначальними рисами повсякденності. Швидкість змін, арешти та чутки про депортації руйнували довіру між людьми. Повсякденне життя підпорядковувалося логіці виживання, а мовчання ставало формою безпеки.
Короткочасність першого радянського періоду
Перший радянський період у Бессарабії тривав лише рік — до 1941 року. Проте навіть за такий короткий час він спричинив глибокі демографічні та соціальні втрати. Репресивна політика заклала фундамент страху, який пережив і війну, і післявоєнну радянізацію.
Анексія 1940 року стала переломним моментом, що остаточно зруйнував міжвоєнний порядок і втягнув Бессарабію в тоталітарний простір СРСР. Вона не лише змінила кордони, а й насильницьки трансформувала суспільство, культуру та економіку регіону.
Данило Ігнатенко
