Сон — це складний і водночас універсальний стан живих організмів, що проявляється у вигляді зниження реактивності на зовнішні подразники, перебудови фізіологічних процесів та специфічної активності мозку. Попри те, що сон супроводжує людину від народження до кінця життя, залишається фактом те, що наука досі не дає остаточної відповіді щодо його природи.
В активному стані організм характеризується підвищеною чутливістю та швидкою реакцією на довкілля. Чергування сну та стану бадьорості є частиною більш загального явища біологічної періодичності, властивої живим системам. Сон визначається не одним критерієм, а комбінацією поведінкових, сенсорних та фізіологічних ознак. Наприклад, зниження м’язового тонусу, горизонтальна поза та відсутність цілеспрямованих дій — найпоширеніші маркери сну у людей і багатьох тварин.
Основні характеристики
Науковці виділяють кілька ключових ознак, які дозволяють відрізнити сон від інших станів: пробудження можливе й відбувається значно легше, ніж вихід із коми чи сплячки; сон виникає циклічноз відносною передбачуваністю; його поява зумовлена внутрішніми біологічними механізмами, а не лише зовнішніми чинниками.
Ці риси роблять сон унікальним явищем, що поєднує в собі фізіологічну закономірність та гнучкість.
Фізіологічні ознаки
Сон супроводжується складними перебудовами в роботі організму: мозок демонструє особливі патерни електроенцефалограми (ЕЕГ), які відрізняють сон від неспання; змінюється рівень гормонів, відбувається розслаблення скелетних м’язів; знижується чутливість до зовнішніх подразників.
Проте, не всі критерії діють універсально. Наприклад, під час лунатизму людина може рухатися та виконувати дії в стані, який водночас містить ознаки сну й неспання. У морських ссавців можливий «половинний» сон, коли одна півкуля мозку відпочиває, а інша залишається активною, що дозволяє їм дихати й орієнтуватися в просторі.
Сон у різних видів
Всі ссавці та більшість птахів переживають стан, подібний до людського сну, що підтверджено дослідженнями. Однак, у рептилій, риб та комах критерії сну ідентифікувати набагато важче. Наприклад, жаби-бики у стані спокою не демонструють чітко вираженого сенсорного порогу сну, тоді як у деревних жаб ЕЕГ залишається майже незмінною, але спостерігається знижена реакція, тож сон може мати різні прояви у різних груп тварин.
Суб’єктивний вимір
Окрім фізіологічних показників, сон визначається і людський досвід. Відчуття після пробудження — «я спав» — вважається надійним свідченням цього стану. Проте іноді суб’єктивні й об’єктивні ознаки суперечать одне одному, породжуючи нові питання: чи можна вважати сон лише біологічним явищем, чи він має й психічну складову?
Сучасні технології дозволяють дослідникам дедалі точніше описувати процеси, які лежать в основі сну. У перспективі це може привести до розуміння ролі окремих мозкових структур у його виникненні та функціонуванні.
Данило Іганатенко
