Велика депресія, яка тривала з кінця 1929 до приблизно 1939 року, залишається наймасштабнішим економічним спадом у сучасній історії. Цей період характеризувався різким падінням промислового виробництва, дефляцією, масовим безробіттям, банківськими кризами та зростанням рівня бідності. Наслідки Великої депресії торкнулися майже всіх країн світу, але найбільше постраждали Сполучені Штати Америки. Між 1929 і 1933 роками промислове виробництво в США скоротилося на 47%, ВВП впав на 30%, а безробіття досягло понад 20%. Для порівняння, під час Великої рецесії 2007–2009 років ВВП США зменшився лише на 4,3%, а рівень безробіття не перевищував 10%.
Серед економістів та істориків досі немає єдиної думки щодо точних причин Великої депресії. Однак більшість дослідників виділяють чотири ключові фактори, які сприяли виникненню та поглибленню цієї кризи.
Крах фондового ринку 1929 року
Протягом 1920-х років фондовий ринок США переживав стрімке зростання. Ціни на акції досягли безпрецедентних рівнів, що спонукало навіть звичайних громадян інвестувати свої заощадження в цінні папери. Багато інвесторів купували акції на маржу, тобто за рахунок позикових коштів, розраховуючи на подальше зростання ринку. Однак у жовтні 1929 року ціни на акції різко впали, що викликало паніку серед інвесторів. З вересня по листопад 1929 року вартість акцій знизилася на 33%. Це призвело до масової ліквідації активів, що ще більше поглибило кризу.
Крах фондового ринку мав серйозні психологічні та економічні наслідки. Втрата довіри до економіки призвела до скорочення споживчих витрат та інвестицій, що, у свою чергу, спричинило падіння промислового виробництва та зростання безробіття.
Банківська паніка та скорочення грошової маси
Між 1930 і 1932 роками США пережили чотири хвилі банківських панік. Багато клієнтів, побоюючись банкрутства банків, намагалися вилучити свої депозити готівкою. Це призвело до масового банкрутства фінансових установ: до 1933 року збанкрутувала п’ята частина всіх банків країни. Уряд був змушений вдатися до надзвичайних заходів, оголосивши “банківські канікули”, під час яких усі банки залишалися закритими для перевірки їхньої платоспроможності.
Банківська криза призвела до скорочення грошової маси, що ускладнило кредитування та інвестиції. Федеральна резервна система, яка підвищила процентні ставки для підтримки золотого стандарту, ще більше поглибила проблему. Зменшення грошової маси спричинило дефляцію, що зробило борги більш обтяжливими для бізнесу та населення.
Золотий стандарт
Золотий стандарт, за яким вартість валют була прив’язана до фіксованої кількості золота, відіграв ключову роль у поширенні Великої депресії на інші країни. Падіння виробництва та дефляція в США призвели до зменшення імпорту та зростання експорту, що спричинило відтік золота з інших країн до США. Щоб зупинити втрату золотих резервів, іноземні центральні банки підвищували процентні ставки, що призвело до економічного спаду в Європі та інших регіонах.
Зменшення міжнародного кредитування та високі тарифи
Наприкінці 1920-х років американські банки скоротили кредитування іноземних країн, що поглибило економічні проблеми в таких країнах, як Німеччина, Аргентина та Бразилія. Крім того, уряд США ввів високі тарифи на імпортну продукцію через тарифний акт Смута-Хоулі (1930 р.). Це спровокувало торговельну війну, що призвело до зниження світової торгівлі та поглиблення економічного спаду.
Наслідки та шляхи подолання кризи
Велика депресія залишила глибокий слід у світовій економіці. Для подолання кризи багато країн відмовилися від золотого стандарту та вдалися до фіскальної експансії. У США програми “Нового курсу” Франкліна Д. Рузвельта сприяли створенню нових робочих місць та соціальних програм. Однак повне відновлення економіки стало можливим лише після початку Другої світової війни, коли зросли витрати на оборону та збільшився попит на промислову продукцію.
Данило Ігнатенко
