У 1925 році на території Сирії та частково Лівану спалахнуло масштабне повстання, ініційоване друзькими племенами Джабаль ад-Дуруза. Цей збройний виступ був спрямований проти французької колоніальної адміністрації, яка намагалася ліквідувати традиційну племінну структуру та нав’язати сучасні адміністративні реформи. Повстання, очолене харизматичним лідером Султаном аль-Атрашем, переросло у широкий антифранцузький рух, до якого приєдналися сирійські націоналісти.
Передумови повстання: французька політика та друзький опір
Після розпаду Османської імперії Сирія та Ліван опинилися під французьким мандатом. Французька адміністрація активно впроваджувала централізоване управління, ігноруючи традиційні інститути влади. У Джабаль ад-Дурузі (Гора друзів) ця політика викликала особливе обурення.
Реформи капітана Карбілє
У 1923 році французи призначили губернатором Джабаль ад-Дуруза капітана Карбілє, який, хоча й був обраний за згодою місцевих лідерів, почав проводити радикальні реформи:
- запровадження єдиної податкової системи,
- обмеження влади шейхів,
- спроби скасувати племінні суди.
Ці дії сприймалися друзами як пряма загроза їхній автономії та соціальному устрою.
Арешти лідерів та ескалація напруженості
У липні 1925 року верховний комісар Франції генерал Моріс Саррай наказав заарештувати кількох впливових друзьких шейхів. Це стало останньою краплею – у відповідь племена підняли збройне повстання.
Перші перемоги друзів
Повстання очолив Султан аль-Атраш, який об’єднав племена під гаслом боротьби за свободу. У серпні 1925 року друзи завдали нищівної поразки французьким військам у битві при аль-Кафрі. Ця перемога надихнула інші регіони на опір.
Приєднання сирійських націоналістів
У вересні 1925 року до повстання приєдналася Народна партія Сирії, яка закликала до повалення французького панування. Повстанці досягли околиць Дамаска, що змусило французів застосувати жорсткі репресії.
Бомбардування Дамаска та поширення повстання на Ліван
У жовтні 1925 року французька авіація жорстоко бомбардувала Дамаск, щоб придушити повстання. Однак це лише посилило ненависть до колонізаторів. До 1926 року повстання охопило південний Ліван, де друзькі загони діяли спільно з місцевими ополченцями.
Повстання друзів 1925–1927 років стало одним із наймасштабніших антиколоніальних виступів на Близькому Сході. Воно показало:
Хоча повстання було придушене, воно заклало основи для майбутньої боротьби Сирії та Лівану за незалежність.
Данило Ігнатенко
