Президентські вибори 2004 року відбувалися в атмосфері глибокої політичної напруги. Після десятирічного правління Леоніда Кучми суспільство вимагало оновлення, боротьби з корупцією та європейського курсу розвитку. Кучма, отримавши дозвіл балотуватися втретє, вирішив не висувати свою кандидатуру, підтримавши натомість прем’єр-міністра Віктора Януковича.
Віктор Ющенко, колишній голова Національного банку України та прем’єр-міністр, сформував опозиційну платформу під гаслами прозорості, реформ і боротьби з олігархічною системою. Його кампанія, відзначена яскравим помаранчевим кольором, швидко здобула популярність серед західних і центральних регіонів країни.
Ключовою драмою виборчого процесу стало отруєння Ющенка діоксином у вересні 2004 року — подія, яка шокувала світову спільноту і символічно уособила небезпеку боротьби за демократичні ідеали в пострадянському просторі.
Після другого туру виборів Центральна виборча комісія оголосила перемогу Януковича, що викликало масові протести мільйонів українців. Так розпочалася Помаранчева революція — мирний рух громадянського опору, який тривав понад два тижні. У результаті Верховний Суд визнав результати виборів недійсними і призначив повторне голосування, у якому Ющенко здобув перемогу з результатом понад 52% голосів. 23 січня 2005 року він склав присягу як третій президент незалежної України.
Політична динаміка та виклики президентства
Період президентства Ющенка (2005–2010) став етапом глибоких політичних трансформацій. Уже в 2005 році Ющенко звільнив прем’єр-міністра Юлію Тимошенко, одну з лідерок революції, через політичні та економічні суперечності. Це спричинило втрату єдності «помаранчевого табору».
Парламентські вибори 2006 року засвідчили зниження підтримки «Нашої України», тоді як «Партія регіонів Януковича» та «Блок Юлії Тимошенко» посилили свої позиції. В умовах політичного компромісу Ющенко був змушений погодитися на призначення Януковича прем’єр-міністром.
У 2007 році відбулися дострокові вибори, що повернули до влади Тимошенко. Попри відновлення коаліції «помаранчевих сил», внутрішні суперечності, зокрема щодо відносин з Росією, газових угод та євроінтеграційного курсу, знову призвели до конфлікту між президентом і прем’єром. У 2008 році коаліція розпалася, а політична система країни залишилася розділеною.
Попри розчарування суспільства в результатах Помаранчевої революції, вона сформувала активне громадянське суспільство, заклала основи нової політичної культури, а також утвердила принципи мирного протесту як засобу впливу на владу.
Президентство Ющенка хоч і позначене внутрішньою нестабільністю, стало етапом утвердження європейської ідентичності України. Під його керівництвом держава просунулася у сфері демократичних реформ, свободи слова та визнання Голодомору як геноциду українського народу.
Данило Ігнатенко
