Походження ацтеків і досі залишається загадкою, оповитою легендами та суперечливими свідченнями. Хоча в XV – на початку XVI століття вони створили велику імперію на території сучасної центральної та південної Мексики, шлях до цього панування був довгим і непростим.
Назва «ацтеки» походить від міфічного місця їхнього походження — Ацтлану, і хоча точне географічне розташування його невідоме, переважає думка, що він розташовувався на північному заході Мексики. Згідно з міфологією, саме звідти розпочалося тривале переселення ацтеків на південь, яке тривало кілька століть.
Міграція та культурна адаптація
Згідно з традицією, ацтеки були частиною ширшого міграційного руху народів, які залишали посушливе Північне Мексиканське плато. Їхнє переселення, імовірно, збіглося в часі з крахом тольтекської цивілізації, яка протягом кількох століть домінувала в Центральній Мексиці. Після руйнування столиці тольтеків (міста Тули) ситуація в регіоні змінилася, що відкрило нові можливості для ацтеків.
Серед племен, що скористалися вакуумом влади, були чічімеки під проводом Шолотля. Вони об’єдналися з невеликою кількістю тольтеків і створили в долині Мехіко умови для відносного миру й культурного розвитку. У цей період ацтеки, які оселилися поблизу руїн Тули, засвоїли тольтекські технології, удосконалили методи землеробства та стали поступово входити в складніші соціальні структури.
Заснування Теночтітлана
Однак перебування ацтеків у районі Тули було недовгим. Згідно з переказом, верховний бог Віцилопочтлі доручив своєму народу шукати нову батьківщину. Ознакою місця, де слід оселитися, мала стати поява орла, що сидить на кактусі нопаль зі змією в дзьобі. Цей образ пізніше став основою для національного герба Мексики та символом божественної легітимації влади ацтеків.
У 1325 році, після тривалого паломництва, ацтеки побачили знамення на маленькому острові в озері Тескоко. Тут вони заснували Теночтітлан, спочатку скромне поселення, яке згодом перетворилося на центр однієї з наймогутніших імперій доколумбової Америки.
Попри зовнішню назву «ацтеки», яку їм дали пізніші хроністи, самі себе вони вважали, акцентуючи на своїй духовній та культурній спорідненості з попередніми великими цивілізаціями. Їхня мова, науатль, стала мовою імперської адміністрації, поезії, релігійних текстів і дипломатії.
Данило Ігнатенко
