Кінець XVIII століття ознаменував для Поділля новий етап історичного розвитку. Після поділів Річ Посполита регіон увійшов до складу Російська імперія, ставши частиною великого централізованого державного утворення. Для Поділля це означало докорінну зміну політичної системи, адміністрації та соціальних відносин. Імперська влада прагнула перетворити край на керовану провінцію, інтегровану в загальноросійський простір на землях сучасної Україна.
Адміністративна інтеграція і створення губернії
Після анексії Поділля було включене до імперської адміністративної системи у формі Подільської губернії. Центром управління став Кам’янець-Подільський, який перетворився на губернське місто з розвиненим чиновницьким апаратом. Давні шляхетські інституції та місцеве самоврядування були поступово ліквідовані або підпорядковані імперській бюрократії.
Запровадження уніфікованої системи управління означало жорстку централізацію. Поділля втратило залишки автономії, але натомість отримало стабільність і чітко визначене місце в державній ієрархії.
Соціальна структура і дворянство
Соціальне життя Поділля в імперський період визначалося становою моделлю. Провідну роль відігравало дворянство, сформоване частково з полонізованої шляхти, яка присягнула на вірність імперії. За це вона зберігала земельні володіння та отримувала доступ до державної служби.
Українське селянство залишалося найбільш чисельною групою населення, перебуваючи в умовах кріпацтва до середини XIX століття. Соціальна дистанція між елітами й народними масами була значною, що визначало напружений характер суспільних відносин.
Селянське життя і господарство
Економічною основою Поділля залишалося землеробство. Родючі чорноземи забезпечували розвиток сільського господарства, однак кріпацька система стримувала модернізацію. Селяни були прив’язані до землі та поміщика, що обмежувало їхню мобільність і економічну ініціативу.
Скасування кріпацтва у другій половині XIX століття стало поворотним моментом. Хоча реформа не усунула всіх соціальних проблем, вона відкрила шлях до поступової трансформації сільського господарства та формування нових соціальних відносин.
Міста і економічні зміни
Міста Поділля в імперський період виконували передусім адміністративні та торговельні функції. Вони не стали потужними індустріальними центрами, однак зберігали роль регіональних вузлів торгівлі сільськогосподарською продукцією. Кам’янець-Подільський, Вінниця та інші міста розвивали ремесла, ринки й освітні установи.
Економічний розвиток Поділля був нерівномірним: сільські райони залишалися домінуючими, а міське життя зростало повільно.
Культурна і мовна політика
Імперська влада проводила політику культурної уніфікації, спрямовану на інтеграцію Поділля в російський простір. Російська мова стала мовою адміністрації, освіти та офіційної культури. Українська традиція витіснялася на рівень народної культури й побуту.
Водночас саме в селянському середовищі та місцевих громадах зберігалися мова, фольклор і традиції, що згодом стануть основою національного відродження.
Релігійний фактор
Православна церква відігравала важливу роль у політиці імперії на Поділлі. Вона була опорою державної ідеології та засобом інтеграції населення. Вплив католицьких інституцій, характерних для попередніх епох, значно обмежувався.
Релігійна уніфікація сприяла зміні духовного ландшафту регіону й поступовому зникненню конфесійної багатоманітності, притаманної ранньомодерному Поділлю.
Поділля і модернізаційні процеси XIX століття
Попри консервативний характер імперської політики, XIX століття принесло Поділлю елементи модернізації. Розвивалися освіта, з’являлися нові шляхи сполучення, формувався прошарок інтелігенції. Ці процеси були повільними, але закладали підґрунтя для змін у суспільному мисленні.
Саме в імперський період Поділля остаточно оформилося як цілісний адміністративний і культурний регіон.
Перебування Поділля у складі Російської імперії було суперечливим. Воно принесло стабільність і адміністративний порядок, але супроводжувалося обмеженням автономії та культурним тиском. Цей період сформував соціальну структуру і досвід, які значною мірою визначили реакцію регіону на події ХХ століття.
Данило Ігнатенко
