Термін «Егейське мистецтво» відноситься до творів мистецтва, створених культурами, які існували в регіоні Егейського моря протягом бронзової доби (приблизно 2800-1100 рр. до н. е.). Ця культура, що охоплює острівні громади та південний материк, передує класичному грецькому та римському мистецтву. Вона процвітала у другому тисячолітті до н. е., хоча історія свідчить, що деякі великі цивілізації, такі як Месопотамія, Єгипет та Південна Азія, торгували з цими острівними культурами. Різноманіття мистецтва з цього регіону, як правило, пов’язане з трьома різними, але взаємозв’язаними та часто змішаними традиціями: кікладською, мінойською та мікенською.
Кікладське мистецтво, що охоплює твори, знайдені на Кікладських островах, є найдавнішим. Більшість археологічних знахідок цього мистецтва датуються бл. 3000 – ц. 2000 років до н. е. Далі слідує мінойське мистецтво, головним чином знайдене на острові Крит, і датується в основному бл. 2000 – ц. 1400 років до н. е. Останній період Егейської цивілізації, бл. 1400–1000 рр. до н. е., також охоплює поселення на материковій частині Греції, відомі як мікенські або, іноді, елладські. Це мистецтво було під сильним впливом попередньої мінойської творчості. Хоча існують неоднозначності та дебати щодо кількості та природи цих різних суспільств, вважається, що мистецькі залишки відображають поступовий розвиток з переривчастими зв’язками між ними.
Сьогодні ми знаємо про життя древніх егейців менше, ніж про життя будь-яких інших стародавніх народів, таких як єгиптяни Нового та Середнього царств. Проте загальноприйнято, що егейська цивілізація розвивалася у процесі трьох основних суспільств, і їх мистецькі твори вказують на безперервність у створенні образів та використанні технік. Хоча точна кількість населення кожного суспільства залишається предметом суперечок, деякі області були досить густонаселеними протягом цього періоду. Наприклад, населення Кносса, одного з найвідоміших стародавніх міст Криту, за різними оцінками, може становити від 15 000 до 50 000 осіб.
Альона Дмитрук
