Пітер Клас, один із найвизначніших представників голландського натюрмортного живопису XVII століття, втілив у своїх роботах естетику повсякденності, перетворюючи звичайні предмети на об’єкти художнього впливу. Його творчість стала мостом між маньєристичною традицією з її насиченим колоритом і бароковою декоративністю, що набувала популярності в середині століття.
Від маньєризму до монохромної гармонії
Ранні роботи Класа, такі як «Натюрморт із палаючою свічкою» (1627), демонструють відхід від перевантажених композицій, характерних для маньєристів. Натомість художник зосередився на обмеженій палітрі, де переважають коричневі, сірі та охристі тони. Ця монохромність не лише надає роботам атмосферності, але й підкреслює фактуру предметів — від блиску металевої посудини до матовості хліба.
«Сніданковий натюрморт» як художній маніфест
Жанр ontbijtje («сніданковий шматок») став візитівкою Класа. У таких роботах, як «Сніданок» (1647), він зображував скромні трапези: хліб, оливки, рибу, вино. Композиція зазвичай будується навколо кута столу, що створює ілюзію глибини. Світло, що ковзає по поверхням, оживляє предмети, надаючи їм об’ємності. Особливу увагу художник приділяв реалістичності деталей — від блиску ножа до напівпрозорої склянки.
Еволюція стилю
Після 1640 року стиль Класа став більш декоративним. У його роботах з’явилися дорогі предмети — срібний посуд, екзотичні фрукти, що свідчить про вплив бароко. Однак навіть у цих композиціях він зберігав притаманну йому гармонійність. Контраст між ранніми аскетичними роботами та пізнішими розкішними натюрмортами ілюструє зміни в соціальному смаку голландського суспільства.
Вплив Класа простежується в роботах його сучасників, зокрема Віллема Класа Хеда, який розвинув ідеї «сніданкового» натюрморту. Сина Класа, Ніколаса Берхема, більше знають як пейзажиста, що свідчить про різнобічність мистецької династії.
Данило Ігнатенко
