Пейот (Lophophora williamsii) — це невеликий, безколючковий кактус, який зростає лише у вузькому ареалі пустелі Чіуауа, що охоплює південь штату Техас (США) та північні райони Мексики. Його впізнають за кулястою або сплющеною формою, зеленувато-сірим забарвленням та дрібними пучками м’яких волосків, які замінюють колючки. Глибокий стрижневий корінь дозволяє рослині виживати в умовах надзвичайної посухи.
Пейот містить понад 50 ідентифікованих фенетиламінових алкалоїдів, з яких основним психоактивним компонентом є мескалін (3,4,5-триметоксифенетиламін). Концентрація мескаліну у висушених апікальних частинах, відомих як «мескалеві ґудзики», зазвичай становить 0,4–0,8 % сухої маси. Його вживання може викликати яскраві зорові образи, зміну кольорового сприйняття, відчуття часу та простору. Досвід його впливу залежить від особистих рис, емоційного стану та середовища, у якому відбувається церемонія. З фізичних реакцій іноді спостерігаються нудота та блювання. Важливо, що пейот не спричиняє фізичної залежності.
Археологічні дані свідчать про використання пейоту мезоамериканськими культурами щонайменше з IV тис. до н. е. В сучасну епоху він має центральне місце у ритуальній практиці Церкви корінних американців (Native American Church), де його вживання є елементом сакраментального обряду. Учасники ритуалів розглядають пейот як «священну рослину», яка сприяє моральному самовдосконаленню, духовному очищенню та встановленню контакту з трансцендентним світом.
У США та Мексиці вживання пейоту поза ритуальними цілями обмежене законом. Проте члени Церкви корінних американців мають право використовувати його у своїх церемоніях. Це право закріплене як повага до культурної спадщини та свободи віросповідання.
Данило Ігнатенко
