Палаццо Пітті, одна з найвідоміших резиденцій Флоренції, спочатку був задуманий флорентійським купцем і політиком Лукою Пітті, другом і часом суперником Козімо де Медічі Старшого. Лука Пітті доручив відомому архітекторові Філіппо Брунеллескі спроектувати будівлю, яка б перевищувала Палаццо Веккйо за масштабом та представницьким значенням.
Початковий проект передбачав центральний блок однакової висоти та глибини на трьох поверхах, з трьома входами на першому поверсі та сімома вікнами з кожного боку двох верхніх поверхів. Проте цей проект залишався незавершеним до 1549 року, коли власність була придбана Елеонорою Толедською, дружиною Козімо де Медічі. Після цього палац зазнав численних добудов, розширюючись у ширину та висоту.
Фасад був виконаний рустованою кам’яною кладкою, спершу складався з трьох рядів семиаркових еркерів, що нагадували римські акведуки. Поступово він увійшов у склад величезного комплексу будівель, який сьогодні включає 23 прольоти на першому поверсі та 13 на верхньому. Архітектурні плани шістнадцятого століття свідчать про чітке розділення приміщень на церемоніальні та житлові зони. Особливо варто відзначити згруповані сімейні апартаменти, створені за участю Бартоломео Амманнаті, які є характерною рисою резиденцій родини Медічі.
Великі розміри Палаццо визначалися не лише прагненням демонстрації статусу, а й дипломатичним протоколом: у палаці постійно приймали офіційні делегації та гостей при дворі Медічі. Комплекс розширюється на сади Боболі — одні з найстаріших італійських садів із фонтанами, гротами та декоративними елементами, створеними в 1550 році.
Архітектурна цінність полягає у його зовнішній суворості, контрастній до розкішного внутрішнього оздоблення. Палац містить численні колекції: Королівські апартаменти Медічі, Палатинську галерею, картини, скульптури, порцеляну, столове срібло та галерею костюмів. Впродовж своєї історії Палаццо Пітті слугував офіційною резиденцією родини Медічі та приймав інші європейські династії, серед яких Бурбони, Бонапарти та Савойські.
Данило Ігнатенко
