На основі висновків палеонтологів з’явилася гіпотеза про існування далекої зірки-компаньйона нашого Сонця, яку назвали Немезидою за іменем богині відплати у давньогрецькій міфології. За цією гіпотезою, Немезида має витягнуту орбіту і робить повний оберт навколо Сонця за 26 мільйонів років. Коли вона наближається до внутрішньої частини Сонячної системи, її гравітаційний вплив дестабілізує комети в хмарі Оорта — віддаленому резервуарі крижаних тіл. Деякі з цих комет вирушають до центральної частини Сонячної системи, збільшуючи ймовірність зіткнень із Землею.
Така подія могла б пояснити періодичність масових вимирань, зокрема й катастрофу крейдово-палеогенового рубежу. Якщо Немезида існує, вона повинна бути надзвичайно тьмяним об’єктом наприклад, червоним або коричневим карликом малопомітним у видимому діапазоні, але потенційно виявним в інфрачервоному.
Наукова критика та суперечності
Гіпотеза Немезиди була піддана численній критиці як з боку астрономів, так і палеонтологів. По-перше, твердження про регулярність вимирань залишаються спірними. Багато дослідників ставлять під сумнів саму ідею циклічності глобальних екологічних катастроф, посилаючись на недостатню статистичну достовірність даних. По-друге, орбіта, яку мала б мати Немезида, була б надто вразливою до гравітаційного впливу зірок, що пролітають повз Сонячну систему. Навіть незначне гравітаційне збурення могло б зруйнувати стабільність такої орбіти за геологічно короткий час.
Ключовим доказом проти існування Немезиди стали дані інфрачервоних оглядів неба, таких як місії IRAS та WISE. Ці телескопи сканували все небо в інфрачервоному діапазоні, здатному виявляти тьмяні об’єкти, включно з потенційними карликами. Жодного об’єкта, що відповідав би параметрам Немезиди, виявлено не було.
Немезида, Нібіру та інші міфи
Гіпотеза про Немезиду часто згадується поруч із іншими спекулятивними теоріями, зокрема з так званою планетою Нібіру або Тихе іншим гіпотетичним об’єктом, що нібито перебуває на околицях Сонячної системи. Як і у випадку з Немезидою, подальші дослідження не підтвердили існування таких тіл. У науковому середовищі такі гіпотези сприймаються критично, якщо не супроводжуються емпіричними доказами.
Наука проти спекуляцій
Попри привабливість гіпотези Немезиди як пояснення циклічних катастроф на Землі, наукове середовище вимагає чітких доказів, а не лише кореляційних припущень. Можливо, у майбутньому будуть виявлені інші чинники, що спричиняють масові вимирання, пов’язані з активністю Сонця, рухами Сонячної системи в галактиці або геологічними процесами на самій Землі.
На сьогодні немає надійних спостережень, які б підтверджували існування зірки-компаньйона Сонця. Гіпотеза про Немезиду залишається прикладом того, як цікаві наукові ідеї можуть з часом або еволюціонувати в напрямі точніших моделей, або бути відкинутими через брак емпіричних підтверджень.
Данило Ігнатенко
