Нація ісламу (Nation of Islam) — це афроамериканська релігійно-політична організація, заснована у 1930 році в Детройті Воллесом Д. Фардом (Валі Фард Мухаммадом). Її вчення поєднують елементи традиційного ісламу з ідеями чорного націоналізму.
Історичне підґрунтя
Іслам був привезений до Америки ще в епоху работоргівлі африканськими мусульманами, однак його традиції були майже знищені під тиском християнської асиміляції. Відродження інтересу до ісламу серед афроамериканців розпочалося на початку ХХ століття під впливом рухів, пов’язаних із Ахмадійською громадою Мірзи Гулама Ахмада в Індії та діяльністю шейха Ахмеда Фейсала. Паралельно формувався Мавританський науковий храм Америки, заснований Ноблом Дрю Алі у 1913 році — один із перших релігійних рухів, що поєднав ісламські мотиви з чорним націоналізмом. Саме з цього середовища вийшов Воллес Фард — майбутній засновник Нації ісламу.
Заснування та вчення
У 1930 році Фард Мухаммад заснував Націю ісламу в Детройті, а його учень Ілля Мухаммад (Elijah Muhammad) швидко став головним ідеологом і лідером руху. Фард проголошував себе втіленням Аллаха, а Ілля — його пророком, створивши унікальну релігійну систему, що відрізнялася від ортодоксального ісламу.
Основні засади Нації включали віру в єдиного Бога — Аллаха, духовну та економічну незалежність афроамериканців, суворий моральний кодекс (заборона алкоголю, наркотиків, свинини), пропаганду сімейних цінностей, самодисципліни й самоповаги.
Особливе місце у вченні займала міфологія Якуба — чорного вченого, який, за переказами, створив білу расу, покликану панувати 6000 років. Цей міф пояснював історичну несправедливість рабства й расового гноблення, водночас закликаючи спільноту до духовного пробудження й відновлення влади над своєю долею.
Період Іллі Мухаммада
Під керівництвом Іллі Мухаммада (1934–1975) Нація ісламу перетворилася з невеликої секти на масштабну організацію з тисячами членів, власними школами, підприємствами та системою релігійної освіти. Саме тоді до руху приєднався Малкольм Ікс, який завдяки своїй харизмі й інтелекту став головним публічним обличчям Нації у 1950–1960-х роках. Його промови про чорну гордість і самозахист викликали як захоплення, так і критику з боку білої більшості.
Однак після паломництва до Мекки Малкольм Ікс відійшов від Нації, прийняв ортодоксальний іслам і заснував Організацію афроамериканської єдності. Його розрив з Іллею Мухаммадом став символом конфлікту між релігійним націоналізмом і прагненням до універсального гуманізму в межах афроамериканського руху.
Розкол і трансформації
Після смерті Іллі Мухаммада в 1975 році його син Воллес (Варіт Дін) Мухаммад розпочав масштабну реформу, прагнучи інтегрувати Націю ісламу до світової мусульманської умми. Він відмовився від расових догм, визнав універсальний ісламський монотеїзм і перетворив організацію на Американську мусульманську місію. Більшість членів підтримали його, однак частина залишилася вірною старим ідеалам чорного націоналізму.
Найвпливовішим серед тих, хто продовжив традицію Іллі, став Луїс Фаррахан. У 1978 році він заснував нову Націю ісламу, повернувши до життя оригінальну структуру, риторику та символіку руху. Під його керівництвом організація пережила відродження: було відкрито мечеті в США та за кордоном, започатковано газету The Final Call і масштабні соціальні ініціативи.
Сучасність
Кульмінацією нового етапу діяльності став марш мільйона людей у Вашингтоні 1995 року — найбільша афроамериканська мирна демонстрація у ХХ столітті. Ця подія підтвердила здатність Нації ісламу мобілізувати маси, апелюючи до морального відродження та колективної відповідальності темношкірого населення США.
Данило Ігнатенко
