Михайло Сергійович Горбачов (2 березня 1931, Привольне, Ставропольський край, СРСР — 30 серпня 2022, Москва, Росія) — радянський політичний діяч, генеральний секретар ЦК КПРС (1985–1991), перший та єдиний президент СРСР (1990–1991). Його політика гласності та перебудови стала каталізатором демократичних перетворень, які сприяли завершенню холодної війни, падінню комуністичних режимів у Східній Європі та розпаду Радянського Союзу. За внесок у миротворчі процеси Горбачов був удостоєний Нобелівської премії миру (1990).
Ранні роки та становлення
Народжений у селянській родині, Горбачов з юних літ був пов’язаний із сільським господарством. Після закінчення школи він працював комбайнером у радгоспі, поєднуючи фізичну працю з активною участю в комсомольській організації. У 1946 році вступив до ЛКСМ, а в 1952 — до Московського державного університету, де здобув юридичну освіту. Вже під час навчання став членом КПРС, що визначило його подальшу політичну кар’єру.
Після закінчення університету у 1955 році він повернувся до Ставрополя, де обіймав різні посади в партійних і комсомольських структурах. У 1970 році очолив Ставропольський обком КПРС, проявивши себе як організатор і реформатор у сфері сільського господарства.
Сходження до вищого керівництва
У 1971 році Горбачов увійшов до складу ЦК КПРС, а в 1978 — став секретарем із питань сільського господарства. Завдяки підтримці впливових партійних діячів, зокрема Михайла Суслова, він швидко просувався кар’єрними сходами. У 1980 році став повноправним членом Політбюро, а після смерті Костянтина Черненка у березні 1985 року був обраний генеральним секретарем КПРС, ставши наймолодшим членом керівництва.
Зовнішня політика та завершення холодної війни
На міжнародній арені Горбачов від початку прагнув до зниження напруженості з Заходом. У 1987 році він підписав з президентом США Рональдом Рейганом договір про ліквідацію ракет середньої дальності. У 1988–1989 роках відбулося виведення радянських військ з Афганістану. Горбачов не став втручатися у падіння комуністичних режимів у Східній Європі, що дозволило мирно об’єднати Німеччину та зміцнити нову архітектуру європейської безпеки.
Внутрішньополітичні зміни та розпад СРСР
У 1988 році були внесені конституційні зміни, які створили нову систему парламентського представництва. З’їзд народних депутатів і Верховна Рада СРСР стали інституціями з реальними повноваженнями. У 1990 році Горбачов став президентом СРСР, скасувавши монополію КПРС на владу.
Однак демократизація призвела до зростання національних рухів і прагнення республік до незалежності. Спроби знайти компроміс між централізованою економікою та ринковими механізмами виявилися безрезультатними, що сприяло економічній кризі. Втрата впливу КПРС, тиск консервативних сил та радикальних реформаторів, а також серпневий путч 1991 року остаточно підірвали позиції Горбачова. 25 грудня 1991 року він оголосив про відставку, і Радянський Союз припинив існування.
Після відходу з політики Горбачов займався благодійною, науковою та публіцистичною діяльністю, виступав за мир, ядерне роззброєння та міжнародний діалог. Його постать залишається суперечливою: у світі його вважають миротворцем і реформатором, тоді як у Росії багато хто пов’язує його з розпадом держави та економічними труднощами перехідного періоду.
Михайло Горбачов помер 30 серпня 2022 року в Москві у віці 91 року, залишивши складну та багатовимірну політичну спадщину, що й досі є предметом дискусій.
Данило Ігнтенко
