Муха цеце попри свою зовнішню непомітність, становить одну з найсерйозніших загроз для здоров’я людей і тварин у тропічній Африці, оскільки є головним переносником збудників сонної хвороби у людей та нагани у свійських тварин.
Морфологічні ознаки
Мухи цеце — це міцні, порівняно великі комахи довжиною від 6 до 16 мм. Їхня зовнішність відзначається простотою: жовтувато-коричневе або темно-коричневе забарвлення, сірувата грудна клітка з темними плямами та смугасте черевце. Характерною ознакою є видовжений колючий хоботок, спрямований уперед і здатний проколювати шкіру людини або тварини.
Ще вони мають щетиноподібний придаток (ариста), який має ряд розгалужених волосків, що дозволяє легко відрізнити цеце від інших двокрилих. У стані спокою крила цих мух щільно зімкнені одне над одним на спині.
Цикл розвитку та розмноження
На відміну від більшості мух, муха цеце народжує личинку, а не відкладає яйця. Запліднене яйце розвивається всередині тіла самки, де личинка харчується секретом спеціальних молочних залоз. Лише після досягнення зрілості личинка залишає тіло матері й одразу заривається в ґрунт, де за декілька годин переходить у стадію лялечки. Через кілька тижнів з неї виходить доросла особина.
Самки живуть до чотирьох місяців і продукують по одній личинці кожні 9–10 днів, тоді як самці зазвичай живуть не більше трьох тижнів. Ця низька плодючість робить популяцію чутливою до змін середовища, але водночас ускладнює контроль над нею.
Екологія та поведінка
Вони мешкають переважно в тропічних лісах, саванах і вздовж річок Африки на південь від Сахари. Їхня активність тісно пов’язана з кліматичними умовами: деякі види полюють уранці, інші — в обідню спеку. Після заходу сонця активність комах різко спадає.
Обидві статі живляться виключно кров’ю. Кров людей, свійських тварин та дика фауна є їх основними джерелами харчування. У лісових регіонах частіше нападають самці, тоді як самки надають перевагу більшим тваринам.
Таксономічне різноманіття
Рід Glossina поділяють на три основні групи: Fusca (Austenina) — лісові види; Morsitans (Glossina) — саванні; Palpalis (Nemorhina) — річкові.
Медичне значення мають переважно дві групи — morsitans і palpalis.
Glossina palpalis поширена у вологих регіонах Західної та Центральної Африки і переносить Trypanosoma brucei gambiense — збудника хронічної форми сонної хвороби.
Glossina morsitans мешкає у східноафриканських саванах і переносить T. brucei rhodesiense, що викликає гостру форму цієї недуги, а також є переносником трипаносом, які спричиняють нагану у тварин.
Вплив на суспільство
Присутність мухи цеце протягом століть стримувала розвиток сільського господарства й заселення великих територій Африки. Її укуси спричиняли масові спалахи трипаносомозу серед людей і худоби, що призводило до спустошення поселень і деградації економіки регіонів.
У XX столітті активні кампанії з боротьби проти цеце дали помітні результати. До 1960-х років сонна хвороба була майже ліквідована в більшості ендемічних зон, що сприяло розширенню сільськогосподарських територій. Однак періодичне послаблення контролю зумовлювало повторні спалахи хвороби.
Методи боротьби
Традиційні методи включали екологічні заходи — вирубування лісів, знищення дичини, спалювання чагарників і застосування інсектицидів. Проте вони мали обмежений ефект і могли завдати шкоди довкіллю.
Одним із найефективніших сучасних способів є випуск стерильних самців, які за допомогою гамма-випромінювання позбавляються здатності до розмноження. Оскільки самки паруються лише один раз у житті, спаровування зі стерильним самцем фактично припиняє їхню репродуктивну функцію. Цей метод успішно застосовувався для повного знищення локальних популяцій у поєднанні з іншими заходами контролю.
Данило Ігнатенко
