Ювелірні вироби мінойської цивілізації, засновані на Криті бронзової доби, демонструють, як і в інших формах мінойського візуального мистецтва, не лише витончені технологічні знання (у цьому випадку роботи з металу) та винахідливість дизайну, але й радість від яскравого представлення природи та любові плавних, виразних форм і форм.
Матеріали та технології
Спочатку під технічним і художнім впливом Єгипту та Сходу, зокрема вавилонян через Сирію, мінойці, безсумнівно, розвинули власне унікальне мистецтво виготовлення ювелірних виробів. Технологія плавлення дозволяла очищати дорогоцінні метали, а мінойські ювеліри володіли повним репертуаром технік, які перетворювали сировину на приголомшливу низку предметів і дизайнів. Більшість виробів виготовляли вручну, але такі вироби, як кільця, часто виготовляли за допомогою форм із трьох частин і технікою втрати воску. Іноді так виготовляли намистини, що дозволяло певне масове виробництво цих виробів.
Матеріали, які використовувалися у виробництві мінойських прикрас, включали такі метали, як золото, срібло, бронза та позолочена бронза. Використовувалися напівкоштовні камені, такі як гірський кришталь, сердолік, гранат, лазурит, обсидіан, червона, зелена і жовта яшма. Аметист також був популярним і імпортувався з Єгипту, де він уже не був модним у ювелірних виробах, факт, який ілюструє мінойську незалежність розуму щодо матеріалів і дизайну. Фаянс, емаль, стеатит (мильний камінь), слонова кістка, черепашка, скляна паста і блакитна фритта або єгипетська синь (синтетичний проміжний продукт між фаянсом і склом) також були в розпорядженні мінойських ювелірів.
Данило Ігнатенко
