Мікенці, третя культура, яку зазвичай об’єднують під терміном «Егейське мистецтво», процвітала в середині та наприкінці егейського бронзового віку, які були корінними греками, що населяли материкову Грецію за століття до появи класичної грецької цивілізації (як ми її розуміємо сьогодні). Мікенці, передовий народ з власною культурою і широкою торговельною практикою, також виявляли певний вплив мінойців. У той час як протягом багатьох років прямі родові зв’язки між культурами Егейського моря припускалися, але не були остаточно продемонстровані, нещодавні генетичні, лінгвістичні та археологічні дослідження підтвердили, що мінойці та мікенці тісно пов’язані як із стародавніми, так і з сучасними греками.
Мікенців сьогодні найбільше пам’ятають завдяки скарбам, знайденим серед останків у Мікенах, найбільшій з кількох відомих мікенських цитаделей або центрів міст.
Мікенську архітектуру іноді називають циклопською, на честь гігантського циклопа з грецької міфології за її масивну кам’яну конструкцію. Однією з монументальних форм є гробниця у формі вулика, яка була побудована в основному з тесаної кладки (тесаного каменю) і іноді засипана землею, щоб виглядати як природний курган. Це було досягнуто за допомогою техніки корбелінгу, або підняття серії поступово нахилених підігнаних кам’яних рядів, техніка, яка передувала арочній технології, яка визначила пізніші стилі європейської архітектури.
Найбільша з цих гробниць, знайдена за межами мікенської цитаделі, широко відома як скарбниця Атрея, легендарного мікенського царя. У той час як ця гробниця була розграбована до того, як можна було задокументувати записи про те, що було всередині, розкопки під керівництвом Генріха Шлімана виявили великі підземні шахти всередині цитаделі, які тепер відомі як «Могильні кола», які дали вражаючі знахідки. Могили, які вважалися місцями поховання мікенських царів та їхніх родичів, містили безліч творів мистецтва, похованих разом із тілами, що дало історикам можливість зрозуміти структуру та культуру суспільства, з якого вони походили. Як зазначили автори Луїза Хічкок і Дональд Преціозі, «масштаб багатства, демонстрованого в шахтних могилах у Мікенах, і могутність класів воїнів, для яких виготовлялися такі предмети, не мали безпосередніх попередників у Греції, а зростання регіональних таких центрів, як Мікени, віщують абсолютно нову епоху в Егейському морі».
Серед скарбів, знайдених у шахтних могилах, були похоронні маски, які стали причиною дебатів, коли Шліман приписав одну з них Агамемнону, легендарному синові та наступнику Атрея. Це теорія, яка згодом була спростована. Як пояснює автор Фред Кляйнер, «ніхто не знає, чи були мікенські маски задумані як портрети, але художники подбали про те, щоб зафіксувати різні фізичні типи. Маски, знайдені в Могильному колі, зображують як молоді, так і зрілі обличчя».
Інші предмети, знайдені в цих шахтних могилах, включають високодекоративні золоті та металеві чашки, прикраси та зброю, які підкреслюють майстерність мікенців у металургії. Це включало вибивання форм із зворотного боку металевого листа для створення скульптурного рельєфу, з деталями, які пізніше були вдосконалені спереду іншими техніками. За словами автора Філпа Бетанкура, «складна мікенська економічна та політична система призвела до зростання достатку серед членів еліти суспільства», достатку, про який свідчать ці поховання.
У той час як зростаючі багатства та могутність мікенців дозволяли виготовляти більші скульптури, ніж у ранніх егейських суспільствах, найпоширенішими творами мистецтва, знайденими в їхніх могилах.
Мікенські могильні статуетки, хоч і нагадують спрощені різьблені кікладські фігури ранньої бронзової доби, зазвичай виготовлені з теракоти, глини, обпаленої в печах, і менш геометричні. Вони також часто демонструють краще збережені намальовані деталі. Багато хто поділяє жест з піднятими руками, який вперше був помічений у статуях «богинь» мінойського періоду. Цих мікенських фігур так багато, що, як пояснює автор Дж. Портер: «їх поділяють на три основні типи, засновані на жестах їхніх рук, і отримали назви за схожістю з літерами грецького алфавіту: тау, фі, і псі. Фігурки тау складають руки на грудях, фігурки фі стискають руки на животі, а фігурки псі піднімають руки».
Як і у випадку з більшістю творів мистецтва Егейського моря, про мету виготовлення цих мікенських скульптур можна лише припустити. За словами Портера, дослідники припустили, що це можуть бути зображення богинь для вотивної функції або іграшкові предмети для дітей, оскільки багато з них були знайдені в дитячих гробницях. Можливо, вони використовувалися як у житті, так і в смерті, зважаючи на різноманітні місця знахідок і докази того, що деякі з них були навмисно зламані та викинуті.
Альона Дмитрук
