Маздакізм — дуалістична релігія, що виникла наприкінці V ст. в Ірані, залишається предметом наукових дискусій щодо її походження. Деякі дослідники розглядають її як реформаторський рух, що постає з маніхейського дуалізму, тоді як інші вбачають у ній внутрішній розвиток іранської релігійної традиції.
Засновником руху вважається Зарадуст-е Хураган, чия історична фігура залишається неясною. Є гіпотези про його зв’язок із перським проповідником Бундосом, який поширював маніхейство в Римській імперії за часів Діоклетіана (кінець III ст.). Проте після V ст. релігія отримала назву на честь Маздака — харизматичного лідера, який популяризував її в Сасанідській Персії.
Філософські та теологічні основи
Маздакізм ґрунтувався на дуалістичній космології, подібній до маніхейства та зороастризму:
- Два первісних принципи:Добро (Світло) та Зло (Темрява). Світло діє свідомо, тоді як Темрява — хаотично.
- Створення світу:Всесвіт виник через випадкове змішання цих двох початків.
- Божественна ієрархія:Бог Світла панує в раю, оточений чотирма силами — сприйняттям, розумом, пам’яттю та радістю. Їм підпорядковані 7 «візирів» (планети) та 12 «духів» (знаки зодіаку), що символізують космічний порядок.
Етика та соціальні ідеали
Маздакізм пропагував аскетизм і моральну чистоту:
- Заборони:вбивство, споживання м’яса, жадібність.
- Ідеали:милосердя, гостинність, прощення ворогів.
- Соціальні реформи:Маздак запровадив радикальні зміни, зокрема спільну власність та скасування моногамного шлюбу, що мало зменшити соціальні конфлікти.
Ці ідеї знайшли підтримку у царя Кавада I (488–531), який спробував реалізувати їх у державній політиці. Однак реформи викликали опір знаті та зороастрійського священства, що призвело до жорстокого придушення руху.
Незважаючи на офіційну заборону, маздакізм таємно існував до VIII ст., вплинувши на ісламські єретичні рухи (наприклад, хуррамітів). Його ідеї про соціальну рівність знайшли відгук у середньовічних релігійно-філософських течіях.
Данило Ігнатенко
