Марк Юній Брут (лат. Marcus Iunius Brutus), ймовірно, народився у 85 році до н. е., а загинув у 42 році до н. е. поблизу Філіпп (Македонія). Він був сином Марка Юнія Брута Старшого, якого вбили за наказом Помпея Великого у 77 році до н. е., та Сервілії, коханки Юлія Цезаря. Після усиновлення дядьком, Квінтом Сервілієм Цепіоном, його часто іменували Квінт Цепіон Брут.
Його вихованням займався інший дядько — Катон Молодший, який прищепив йому ідеали стоїцизму. Це значно вплинуло на світогляд Брута, зробивши його прихильником республіканських цінностей та противником тиранії.
Політична кар’єра та стосунки з Цезарем
У 50-х роках до н. е. Брут виступав проти зростання влади Помпея, але після вторгнення Цезаря в Італію (49 рік до н. е.) приєднався до Помпея у Греції. Після поразки останнього у битві при Фарсалі (48 р. до н. е.) Брут потрапив у полон, але був помилуваний Цезарем — ймовірно, через вплив матері.
Цезар надав Бруту низку важливих посад:
- Член колегії понтифіків(старшого жрецького звання);
- Управління Цизальпійською Галлією (47–45 рр. до н. е.);
- Посада міського претора (44 р. до н. е.).
Незважаючи на близькість до Цезаря, Брут все більше розчаровувався в його авторитаризмі, особливо після проголошення вічного диктатора та обожнювання.
Змова та вбивство Цезаря
У 44 році до н. е. Брут приєднався до змови під керівництвом Гая Кассія Лонгіна. Вони вбили Цезаря 15 березня (Березневі іди) у сенаті. На честь цієї події Брут викарбував монету з написом «EID MAR» (від лат. Eidibus Martiis — «на Березневі іди»), що стала символом боротьби з тиранією.
Після вбивства народне обурення змусило Брута та Кассія втекти з Риму. Вони очолили республіканські сили на Сході, зібравши армії та фінанси для боротьби з Марком Антонієм та Октавіаном.
Битва при Філіппах та смерть
У 42 році до н. е. відбулися дві битви при Філіппах. Після поразки у першій битві Кассій наклав на себе руки. Брут продовжив боротьбу, але зазнав поразки у другій битві та також покінчив із собою. За переказами, Марк Антоній, поважаючи його принципи, наказав поховати Брута з почестями.
Особистість та історична спадщина
Хоча Брут дотримувався стоїцизму, сучасники описували його як гордовитого та жорстокого до підлеглих. Проте його образ як борця з тиранією пережив століття:
- Цицерон високо цінував його як оратора аттичної школи;
- Плутарху «Паралельних життях» створив основу для шекспірівського образу;
- У п’єсі «Юлій Цезар» Шекспір зобразив Брута трагічним героєм, який жертвує собою заради свободи.
Марк Юній Брут залишився в історії як символ республіканського спротиву, хоча його дії залишаються предметом суперечок. Вбивство Цезаря не врятувало Римську республіку, але зробило Брута однією з найвідоміших постатей античності.
Данило Ігнатенко
