Мані, засновник маніхейства, народився 14 квітня 216 року в південній Вавилонії. Його життя та вчення стали основою для однієї з найбільш впливових релігійних течій, яка поєднувала в собі елементи зороастризму, християнства, буддизму та інших релігійних традицій. Воно, засноване на дуалістичній доктрині, розглядало світ як боротьбу двох протилежних принципів – добра та зла, духу та матерії.
Дитинство та ранні видіння
Мані народився в родині, де релігійність була частиною повсякденного життя. Його батько, Патек, був родом з Хамадана і належав до релігійної громади, яка практикувала хрещення. Мати Мані, яка походила з парфянської царської сім’ї, зв’язала його з вищими верствами суспільства. Саме в цьому середовищі Мані отримав свої перші духовні натхнення.
Ще в дитинстві Мані пережив два важливі видіння. У першому з них йому явився ангел, якого він назвав «Близнюком». Цей ангел відкрив йому таємниці світу та покликав до духовного служіння. Друге видіння, яке сталося в юнацькі роки, остаточно утвердило Мані в його місії – створити нову релігію, яка об’єднала б найкращі елементи існуючих вірувань.
Подорожі та формування вчення
Він багато подорожував, щоб поширити своє вчення. Однією з ключових подій у його житті стала поїздка до Індії, де він познайомився з місцевими релігійними традиціями. Ця подорож значно вплинула на формування маніхейства, яке поєднувало в собі ідеї східних та західних релігій.
Після повернення до Персії Мані зустрівся з Шапуром I, новокоронованим царем, який прихильно поставився до його вчення. Завдяки підтримці царя, Мані отримав можливість вільно проповідувати свою релігію по всій Перській імперії. Протягом багатьох років він подорожував західними регіонами імперії, залучаючи нових послідовників.
Дуалістична доктрина
Маніхейство базувалося на дуалістичній концепції, згідно з якою світ є ареною боротьби двох протилежних сил – добра (духу) та зла (матерії). Мані вчив, що метою людського життя є звільнення духу від матеріальних ланцюгів і повернення до світу світла. Його вчення включало суворі етичні норми, такі як відмова від насильства, вегетаріанство та утримання від мирських спокус.
Переслідування та смерть
Проте доля Мані склалася трагічно. Після смерті Шапура I новий цар, Бахрам I, під впливом зороастрійських священиків, почав переслідувати Мані. Його було заарештовано та ув’язнено в місті Гундешапур. Після 26 днів суду, який більше нагадував розправу, Мані помер у в’язниці. Його смерть стала великою втратою для послідовників, але його вчення продовжувало жити, поширюючись далеко за межі Персії.
Маніхейство стало однією з найвпливовіших релігій свого часу, яка знайшла послідовників від Європи до Китаю. Хоча сама релігія з часом занепала, її ідеї вплинули на розвиток багатьох філософських та релігійних течій. Мані залишився в історії як харизматичний проповідник, який намагався об’єднати різні культури та релігії під прапором духовного звільнення.
Данило Ігнатенко
