Квірін (лат. Quirinus) посідав одне з найпочесніших місць у римському пантеоні, стоячи поряд із Юпітером і Марсом. Саме фламіни — верховні жерці цих трьох богів утворювали головну тріаду давньоримського жрецтва. Ім’я Квіріна має прикметникову форму та, за найпоширенішою версією, означає «той із квірію». Слово quiris або curis у стародавніх джерелах вживається для позначення сабінського поселення, що об’єдналося з громадою на Палатинському пагорбі, сформувавши ядро майбутнього Риму.
Сабінське коріння культу
Традиційно вважається, що культ Квіріна зародився на Квірінальському пагорбі, який був центром сабінського населення Рима. Давні джерела, зокрема Овідій у «Фастах» (II, 475), прямо вказують на сабінське походження божества. Саме з цим пагорбом пов’язували перші святилища Квіріна, що існували ще до становлення Римської республіки.
У ранньому Римі Квірін уособлював мирне, осіле життя громади після завершення воєнних дій. Якщо Марс був богом битви, то Квірін — богом спокою, відродження та громадянського ладу. В цій подвійності відчувається вплив сабінського світогляду, який тяжів до гармонії між військовою доблестю та мирним господарським устроєм.
Еволюція образу і ототожнення з Ромулом
Попри значущість культу, античні автори залишили про Квіріна небагато свідчень. Уже в республіканський період образ божества почав змінюватися, набуваючи рис, подібних до Марса. Частина жерців і філософів вважала його мирною іпостассю Марса, тоді як інші — окремим богом сабінського походження.
З часом відбулося ототожнення Квіріна з Ромулом — легендарним засновником Риму. Згідно з римською традицією, після своєї таємничої смерті Ромул був обожнений і під іменем Квіріна вознісся до богів. Таке поєднання символізувало перехід від земного царя-засновника до небесного покровителя Римської громади.
Саме тому свято Квіріналій, що відзначалося 17 лютого, збігалося з днем, коли, за переказами, Ромул зник із землі. Ймовірно, дата була навмисно обрана, щоб підкреслити спадкоємність між людиною-героєм і богом-покровителем.
Культ і святилища
Храм Квіріна на Квіріналі був одним із найдавніших у Римі. Його спорудження приписують ще царському періодові, що підкреслює глибину культу в релігійній свідомості римлян. Храм виконував не лише ритуальну, а й політичну функцію — він уособлював мир, порядок і об’єднання громадян.
У джерелах згадуються супутники культу Квіріна — Віритес Квіріні, ймовірно, божества або духи, пов’язані з доблестю воїнів-громадян, хоча точних відомостей про них немає. Існує також свідчення про спільне шанування Квіріна з богинею Горою, яка могла уособлювати жіноче начало в цій релігійній парі.
Деякі античні автори згадують зв’язок Квіріна з Янусом, який отримував епітет Quirinus. Проте характер цього зв’язку залишається неясним — можливо, він відображає давню ідею двоїстості початку та завершення, війни й миру, часу та простору, яку втілювали обидва божества.
Квірін уособлює перехід від воєнного до мирного стану, від племінної роздробленості до єдності римського громадянства. Його культ відбиває ранній етап становлення римської ідентичності, коли сакральне поєднувалося з політичним.
Данило Ігнатенко
