Квадратура – це один з ключових термінів, який відноситься до композиційного планування та розміщення об’єктів на полотні. Цей термін використовується для опису структуризації простору в мистецтві, де головний акцент зосереджений на розташуванні об’єктів у малюнку або картині.
Ці роботи не лише включали бездоганну інтеграцію між живописом і місцем розташування, але також часто вимагали створення вигаданих архітектурних елементів для візуальної зміни конфігурації. Використання квадратури часто використовувалося в католицьких церквах, щоб викликати ефект страху, що було прямою опозицією до руху протестантизму, який пізніше став Реформацією.
Квадратура вимагала візуально-просторових навичок і майстерного використання лінійної перспективи, яку вперше запровадив Андреа Мантенья в своїй стелі «Camera degli Sposi» (1465-1474) у герцогському палаці Мантуї. Його творчість помітно вплинула на Антоніо да Корреджо, відомого просто як Корреджо, лідера Високого Відродження в Пармі.
Стельові фрески Корреджо, «Бачення св. Іоанна Євангелиста на Патмосі» (1520-1521) та «Успіння Богородиці» (1524-30), розвинули ілюзорні ефекти квадратури завдяки використанню нових революційних прийомів, таких як ракурс тіл і предметів, щоб вони виглядали автентичними, якщо дивитися знизу. Цей метод, також відомий як «перспектива Мелоццо», був розроблений Мелоццо да Форлі, італійським художником і архітектором.
Квадратура відіграє важливу роль у створенні полотен, а також важливим елементом композиційного планування, який допомагає митцям створювати візуально привабливі та структуровані полотна. Вона допомагає митцям організувати простір, надаючи йому порядку та гармонії, а також може використовуватися для вираження емоційних або концептуальних ідей.
Альона Дмитрук
