Жан-Жак Руссо (28 червня 1712, Женева, Швейцарія — 2 липня 1778, Ерменонвіль, Франція) — швейцарський філософ, письменник і політичний мислитель, чиї ідеї справили глибокий вплив на Французьку революцію та покоління романтиків, відкривши нові перспективи у політичному, соціальному та культурному житті.
Руссо народився в Женеві, де його мати померла під час пологів. Батько виховував його, прищеплюючи шанобливе ставлення до республіканських ідеалів рідного міста. Однак сімейне життя Руссо було складним: після конфліктів батька з владою сім’я пережила період нестабільності, а сам Руссо у 16 років залишив Женеву та вирушив у подорож до Сардинії та Франції, шукаючи нових життєвих шляхів.
Справжнє перетворення Руссо у філософа стало можливим завдяки баронесі де Варенс у Савойї. Вона забезпечила йому освіту, виховання та підтримку. Саме там Руссо розвинув свої здібності як письменника, музиканта та мислителя.
У 30 років він прибув до Парижа, де зустрів Дені Дідро та інтегрувався в інтелектуальне середовище редакторів «Енциклопедії». Його письменницькі та музичні таланти швидко здобули визнання. Опера Руссо «Сільський чаклун» (1752) принесла йому популярність, але він вирішив присвятити себе філософії та літературі, залишивши музичну кар’єру.
Руссо вважав, що людина за своєю природою добра, але суспільство та цивілізація її псують. У «Розмовах про науки та мистецтва» (1750) він критикував прогрес, що корумпує мораль, а в «Міркуваннях про походження нерівності» (1755) аналізував становлення соціальної та майнової нерівності, показуючи, як розвиток власності та суспільних структур породжує несправедливість.
Його ідея «суспільного договору» передбачає, що люди обмінюють природні права на громадянські, що забезпечує справедливість та свободу, керовану загальною волею.
Руссо також запропонував концепцію громадянської релігії, що виховує патріотизм та чесноти, необхідні для служіння державі, замінюючи догми традиційного християнства практичною етикою громадянства.
У праці «Еміль, або Про освіту» Руссо описав виховання дитини, спираючись на природний розвиток особистості та протидію вад суспільства. Він підкреслював важливість морального та емоційного виховання, наголошуючи на співпраці з природою, а не проти неї.
Після конфліктів із владою та цензурою Руссо провів останні роки життя в самотності та вигнанні, перебуваючи у заміських маєтках Монморансі та Ерменонвіль. Там він і створив більшість своїх основних праць, включаючи «Суспільний договір» та «Еміль».
Данило Ігнатенко
