П’єр де Ферма (17 серпня 1601, Бомон-де-Ломань — 12 січня 1665, Кастр) — видатний французький математик XVII століття, якого вважають одним із засновників сучасної теорії чисел. Його наукова діяльність охоплювала математику, геометрію, теорію ймовірностей та навіть зародження ідей, що згодом стали основою диференціального числення.
Про дитинство та юність математика збереглося небагато відомостей. Походив він із родини баскського коріння, навчався у францисканській школі, а згодом вивчав право — імовірно, в Тулузі та Бордо. Окрім юриспруденції, його цікавили класичні мови, антична наука й література, що відповідало інтелектуальним традиціям того часу.
Вже у 1620-х роках він почав займатися математикою, намагаючись реконструювати втрачені твори давньогрецьких авторів, зокрема геометра Аполлонія. Ці дослідження підштовхнули його до ідеї поєднання алгебри з геометрією, що стало основою аналітичної геометрії.
Ферма сформулював фундаментальний принцип аналітичної геометрії: рівняння з двома змінними можуть описувати криві на площині. Його трактат «Вступ до локусів» був опублікований уже після смерті вченого (1679 рік). Попри те, що пріоритет у цій галузі часто приписують Декарту, відкриття Ферма відіграли ключову роль у становленні нової математики.
Він також розробив методи визначення дотичних до кривих та знаходження їх екстремальних точок, що стало одним із кроків на шляху до створення диференціального числення. У листуванні з Блезом Паскалем Ферма заклав основи теорії ймовірностей, яка сьогодні має фундаментальне значення в науці, економіці та технологіях.
Паралельно з математичними дослідженнями Ферма здобув юридичну освіту. У 1631 році він отримав ступінь бакалавра права в Орлеанському університеті, а з 1634 року служив радником у парламенті Тулузи. У 1638 році його призначили до кримінального суду, і саме в цей період він став відомий як П’єр де Ферма.
Ферма залишив по собі чимало відкриттів, але його спадщина здебільшого була опублікована посмертно.
Данило Ігнатенко
