Карло Мадерно (1556, Біссоне, Мілан — 30 січня 1629, Рим) — один із провідних архітекторів початку XVII століття, який заклав основи римського бароко та визначив напрями його подальшого розвитку.
Мадерно приїхав до Риму ще наприкінці XVI століття та розпочав свою кар’єру під керівництвом дядька — відомого архітектора Доменіко Фонтані. Тут він здобув досвід у роботі над великими інженерними та архітектурними проектами. Його першим самостійним шедевром став фасад церкви Санта-Сусанна (1597–1603), який продемонстрував нові принципи барокового мистецтва: динамічність композиції, пластичність форм і виразну гру світлотіні.
У 1603 році Мадерно призначили головним архітектором собору Святого Петра — ключового символу католицької Церкви. За дорученням папи Павла V він спроектував подовжений неф та новий фасад (1607), перетворивши план Мікеланджело з грецького хреста на латинський. Це рішення мало глибоке богословське значення: подовжений план відповідав середньовічним і ранньохристиянським базилікам, що було важливо для ідеології Контрреформації.
Водночас фасад викликав суперечливі відгуки: одні критикували його за те, що він зменшив візуальний ефект купола Мікеланджело, інші захоплювалися монументальністю й ритмікою потужних колонних груп.
Окрім собору Святого Петра, Мадерно працював над низкою важливих римських споруд. Єдина будівля, спроєктована ним повністю, — це церква Санта-Марія делла Вітторія (1608–1620), відома сьогодні завдяки шедеврам Берніні. Він також брав участь у проєктах церкви Сан-Андреа делла Валле та Палаццо Барберіні. Останній, задуманий для родини папи Урбана VIII, Мадерно почав, але завершували вже його наступники — Франческо Борроміні та Джан Лоренцо Берніні. Обидва вони визнали вплив його творчості, вбачаючи в ньому основу для власних архітектурних пошуків.
Карло Мадерно створив основу для подальшого розвитку архітектури XVII століття. Його внесок узагальнено в ґрунтовному дослідженні «Карло Мадерно та римська архітектура, 1580–1630» (1972), яке й сьогодні залишається одним із ключових джерел для вивчення його творчості.
Данило Ігнатенко
